Постанова ВГСУ від 04.11.2014 року у справі №918/390/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 рокуСправа № 918/390/14 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 16.09.2014Рівненського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Рівненської області № 918/390/14за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаКомунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міськради простягнення 2 505 910,92 грн.,за участю представників: позивача - Івакіна Ю.Б.відповідача - третьої особи -не з'явився не з'явивсяВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.06.2014 (суддя Кочергіна В.О.) у справі №918/390/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., судді Василишин А.Р., Філіпова Т.Л.), частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міськради (далі - третя особа), про стягнення 2505910,92 грн, з яких 43075,33грн - основного боргу, 1045974,89грн - штрафу 7%, 190511,18грн - інфляційних втрат, 621038,90грн - 3% річних, 605310,62грн - пені за неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №14/2318/11 від 30.09.2011. Стягнено з відповідача на користь позивача 43075,33грн - основного боргу, 302558,10грн - пені, 620265,44грн - 3% річних, 190354,56грн - інфляційних втрат. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Позивач з рішенням та постановою у справі в частині відмови у стягненні 302752,52грн пені не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 43, 83, 105 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не зазначено обґрунтованих доводів, на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50%, при цьому не враховано інтересів позивача.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представники відповідача та третьої особи не скористались своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 27.10.2014.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 30.09.2011 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством Рівненської міської ради "Теплотранссервіс" (покупець) укладено договір №14/2318/11 купівлі-продажу природного газу, умовами якого з урахуванням змін, що вносились сторонами додатковими угодами №1 від 11.10.2011, №2 від 01.08.2012, №3 від 31.10.2012, №4 від 28.12.2012, визначено, що продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012-2013 роках імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати газ на умовах цього договору (п.1.1 договору в редакції додаткової угоди від 28.12.2012); газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п. 1.2 договору в редакції додаткової угоди до договору №3 від 31.10.2012); продавець передає покупцеві у 2011 році природний газ у обсязі 3692,213 тис.куб.м та у 2012 році до 24504,14 тис.куб.м, в тому числі по місяцях 2012 року (тис.куб.м): серпень - 1833,6, вересень - 1774,5, жовтень - 3983,75, листопад - 7363,12, грудень 9549,17 (п.2.1 договору в редакції додаткової угоди №2 від 01.08.2012); приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів, обліку газу покупця (п.3.3 договору); ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) (п.5.1 договору); ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1091,00 грн, з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування ПДВ. До сплати за 1000 куб.м природного газу 1091,00 грн, крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн (п.5.2 договору в редакції додаткової угоди №2 від 01.08.2012); загальна вартість природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п.5.5. договору); оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору); у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором (п.7.2 договору); договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 до 31.12.2013, а в частинні проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до їх повного здійснення (п.11.1 договору в редакції додаткової угоди №4 від 28.12.2012).

На виконання умов договору позивач у період з жовтня 2011 року по грудень 2012 року передав, а Комунальне підприємство "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради прийняло природний газ на загальну суму 26654296,48 грн, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу наявними в матеріалах справи.

Втім, Комунальне підприємство "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради своїх зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого природного газу не виконало.

24.09.2013 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (кредитор), Комунальним підприємством "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (новий боржник) укладено договір про переведення боргу №13/4015, за умовами якого за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договорами, в т.ч. договором №14/2381/11 від 30.09.2011 в сумі 467470,78 грн, з якого 43075,33 грн - основного боргу та 424395,45 грн - боргу по неустойці, інфляційним нарахуванням, процентам річних та судовому збору, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов'язанні та замінює первісного боржника у зобов'язанні на підставі акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради (п.1.1 договору); за цим договором до нового боржника перейшли обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1 статті 2 цього договору та всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договорами, визначеними в пункті 1.1 статті 1 цього договору (п.3.1 договору); договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п.6.1 договору).

Господарськими судами встановлено, що на час розгляду справи, відповідно до договору про переведення боргу №13/4015 від 24.09.2013 заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий Комунальним підприємством "Теплотранссервіс" природний газ становить 43075,33 грн.

Внаслідок неналежного виконання Комунальним підприємством "Теплотранссервіс" своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №14/2318/11 від 30.09.2011 та з урахуванням пункту 3.1 договору про переведення боргу, позивач листом №26/2-38-14 від 07.02.2014 звернувся до відповідача з вимогою про сплату нарахованої пені в сумі 605310,62 грн, 1045974,89 грн штрафу 7%, 621038,90 грн 3% річних та 190511,18 грн інфляційних втрат.

Втім, зазначені вимоги позивача залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з цим позовом, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст.ст. 174, 193, 216, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу. Відносно вимог позивача в частині стягнення інфляційних, 3% річних та пені господарський суд, з урахуванням умов договору на постачання природного газу щодо строків виконання грошових зобов'язань, дати зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості за газ, а також заявлених позивачем періодів, дійшов висновку про підставаність стягнення з відповідача 190354,56 грн інфляційних втрат, 620256,44 грн 3% річних та 605116,20 грн пені. Разом з тим, реалізовуючи визначене нормою п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України право, зменшив розмір пені на 50%. В частині стягнення 7% штрафу господарським судом відмовлено в позові з підстав пропуску позивачем позовної давності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України приймає до уваги, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів оскаржуються позивачем виключно в частині відмови в позові внаслідок зменшення судами розміру пені, яка підлягає стягненню, на 50%, та вважає, що суди попередніх інстанцій, приймаючи таке рішення, не порушили норм чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано ні суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів того, що порушення зобов'язання потягло за собою виникнення у нього збитків.

Крім того, враховуючи значний розмір сум стягнення на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат, не можливо вважати, що будь-які його інтереси порушуються внаслідок часткового зменшення пені.

Попередніми судовими інстанціями оцінені надані відповідачем в обґрунтування клопотання про зменшення пені докази, які підтверджують об'єктивність причин прострочення виконання договірних зобов'язань з оплати за газ, а саме: довідка про заборгованість за спожиту теплову енергію, розрахунок обсягу заборгованості за минулі періоди з різниці в тарифах на теплову енергію, з яких вбачається збитковість підприємства, основним видом діяльності якого є вироблення теплової енергії та постачання централізованого опалення.

Також, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, суди попередніх інстанцій прийняли до уваги той факт, що газ, який поставлявся за договором, використовувався відповідачем для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання і єдиним джерелом розрахунків за спожитий природний газ є отримання коштів від споживачів, а основною причиною несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ є наявність різниці у тарифах на теплову енергію та її несвоєчасне відшкодування із боку держави; державою взято на себе обов'язок щодо відшкодування заборгованості за використаний природний газ підприємствами паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, зокрема Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; прострочка з оплати газу за договором виникла саме через несвоєчасність відшкодування з боку держави різниці у тарифах на теплову енергію; затверджені тарифи НКРЕ України не покривають всіх витрат, що у свою чергу призводить до виникнення різниці у тарифах на теплову енергію, яка не відшкодовується державою своєчасно і відповідно унеможливлює вчасний розрахунок за спожитий природний газ та ставить підприємство у тяжкий матеріальний стан.

Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, надавши належну оцінку тій обставині, що споживачем теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення, а також збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України та стягнення її з відповідача в сумі 302558,10 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про зменшення нарахованої позивачем пені ґрунтується на встановлених обставинах і оцінених доказах та повністю узгоджується з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди першої та апеляційної інстанцій не припустились порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.