ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2014 року Справа № 904/2577/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:позивачаШуба Я.С. - довіреність від 01.01.2014 р.відповідачаЛосєв Д.В. - довіреність від 23.01.2014 р.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо - збагачувальний комбінат" на постановувід 17.09.2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/2577/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДержавного підприємства "Придністровська залізниця"до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо - збагачувальний комбінат"простягнення 33 478,80 грн.В С Т А Н О В И В :
У квітні 2014 ДП "Придністровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПАТ "Південний гірничо - збагачувальний комбінат" про стягнення з відповідача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у розмірі 33 478,80 грн., посилаючись на статті 46, 47, 119, 125 Статуту залізниць України, пункти 3, 4, 9, 10, 12 Розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 р. та пункт 8 Розділу 7 Правил зберігання вантажу, затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000 р. № 644.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що залізницею були прийняті до перевезення порожні вагони власності ТОВ "Істек", ТОВ "Трансгарант - Україна", ПАТ "Південний ГЗК" на адресу одержувача - ПАТ "Південний ГЗК" за накладними, оформленими відправником у відповідності до вимог Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 р. № 138. При цьому, згідно з положеннями Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення та видати одержувачу, зазначеному у накладній.
Проте, як зазначав позивач, прийняті до перевезення вагони були затримані на шляху прямування через зайнятість колій станції призначення Кривий Ріг з вини ПАТ "Південний ГЗК", у зв'язку із несвоєчасним забиранням вантажу одержувачем на свою під'їзну колію. Факти затримки вагонів на коліях станції призначення з вини одержувача засвідчені в актах загальної форми ГУ- 23, які ним підписані без заперечень та наведені в якості доказу правомірності затримки вагонів на підході до станції призначення.
Позивач зазначав, що вина вантажовласника, крім актів загальної форми ГУ - 23, підтверджується також актом про затримку вагонів форми ГУ -23а, витягами з Книг повідомлення про прибуття вантажу форми ГУ - 2, повідомленням про затримку вагонів, наказами на затримку вагонів і закінчення затримки, оформлених у відповідності з вимогами діючих нормативно - правових актів.
У відзиві на позовну заяву ПАТ "Південний ГЗК" просило відмовити у її задоволенні, вказуючи на те, що обов'язковою умовою для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу є наявність вини вантажовласника, яка, як вважав відповідач, в даному випадку позивачем не доведена. При цьому, відповідач вказував на відсутність відповідної довіреності у особи, якою підписані надані позивачем на підтвердження своїх вимог документи.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2014 р. (суддя Кеся Н.Б.) позов задоволений повністю, стягнуто з ПАТ "Південний гірничо - збагачувальний комбінат" на користь ДП "Придністровська залізниця" плату за користування вагонами у сумі 31 879,56 грн. та збору за зберігання вантажу у сумі 1 599,24 грн.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
За апеляційною скаргою ПАТ "Південний ГЗК" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Орєшкіна Е.В., Прудніков В.В., Величко Н.Л.), переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 17.09.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.
ПАТ "Південний ГЗК" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що на підтвердження зайнятості колій на станції призначення ДП "Придніпровська залізниця" надані акти загальної форми, складені на станції призначення (Кривий Ріг) про затримку вагонів з вини вантажовласника, проте, вказані акти не є належними доказами у справі та не є такими, що підтверджують вину відповідача, оскільки складені в порушення вимог законодавства, а саме підписані з боку відповідача не уповноваженою особою, крім актів № 9688, 9687, 9690, 9689, які, в свою чергу, як вважає заявник касаційної скарги, також не підтверджують його вини у затримці вагонів.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 06.11.2008 р. між ДП "Придніпровська залізниця" (Залізниця) та ВАТ "Південний ГЗК" (правонаступником якого є (ПАТ "Південний ГЗК") (власник колії) укладено договір № ПР/М-08-2/11-2476а/НЮдч, за умовами якого згідно із Статутом залізниць України та Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою № 2/4 в парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено біля вхідного сигналу Ч станції Допоміжна власника колії на відстані 4 779 метрів від стрілки примикання.
Згідно з пунктом 4 договору рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та сигналізації та місцевої інструкції по обслуговуванню під'їзної колії.
Відповідно до пункту 6 договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власної колії. Здавання вагонів провадиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна.
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 договору).
За приписами частини 1статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (частина 5 вказаної норми).
Аналогічні приписи закріплені у статті 908 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором; порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Судами під час розгляду справи встановлено, що пунктом 16 договору передбачено, що власник колії сплачує залізниці плату за користування вагонами згідно з Правилами перевезення вантажів та збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) згідно з Правилами зберігання вантажів на підставі статті 62 Статуту залізниць України по передплаті через ЄТех ПД з відповідними оголошеними Укрзалізницею коефіцієнтами підвищення.
Статтею 42 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.
Одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом (стаття 46 Статуту залізниць України).
Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що порожні власні приватні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власний вагон (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт, тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 14 розділу 2 Тарифного керівництва №1.
При цьому порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити 50% плати за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.
Сервіси для юристів