Постанова ВГСУ від 04.10.2016 року у справі №923/1278/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року Справа № 923/1278/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Білошкап О.В., Жукової Л.В.,розглянувши касаційну скаргуОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8на ухвалугосподарського суду Херсонської області від 29.02.2016 рокута постановуОдеського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 рокуу справі№ 923/1278/13 господарського суду Херсонської областіза заявоюФізичної особи-підприємця ОСОБА_9 доФермерського господарства "Ашур"пробанкрутство за участю представників сторін: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 29.02.2016 року у справі № 923/1278/13 (суддя - Пригуза П.Д.) заяву ліквідатора Фермерського господарства "Ашур" (далі - ФГ "Ашур") арбітражного керуючого Циркунової О.О. до ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6 про визнання договору (правочину) недійсним задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, зобов'язано відповідачів повернути до ліквідаційної маси усе майно, яке отримане ними від боржника (банкрута) - ФГ "Ашур".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 року у справі № 923/1278/13 (головуючий суддя - Філінюк І.Г., суддя - Ліпчанська Н.М., суддя - Богатир К.В.) ухвалу господарського суду Херсонської області від 29.02.2016 року у справі № 923/1278/13 залишено без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Херсонської області від 29.02.2016 року та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 року у справі № 923/1278/13, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 29.02.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 року у справі № 923/1278/13 і прийняти нове рішення, яким відмовити ліквідатору в повному обсязі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржники посилаються на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство), ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Херсонської області від 18.09.2013 року прийнята до розгляду заява ФОП ОСОБА_9 про порушення провадження у справі про банкрутство ФГ "Ашур" у зв'язку з неспроможністю боржника погасити безспірну заборгованість в сумі 566 915,72 грн.

Ухвалою господарського суду Херсонської області 15.10.2013 року порушено провадження у справі № 923/1278/13 про банкрутство ФГ "Ашур", визнано кредиторські вимоги ініціюючого кредитора, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Циркунову О.О.

Постановою господарського суду Херсонської області від 04.02.2014 року у справі № 923/1278/13 ФГ "Ашур" визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Циркунову О.О., яку зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру банкрута і забезпечити виконання вимог, передбачених ст. ст. 41-48, 93 Закону про банкрутство.

25.09.2014 року ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Циркунова О.О. звернулась до суду із заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна боржника, укладеного протягом року, що передував порушенню справи про банкрутство, на підставі ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство, а також про застосування наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції.

Свої вимоги арбітражний керуючий Циркунова О.О. обґрунтувала тим, що в підозрілий період, з метою ухилення від відповідальності перед кредитором (кредиторами) та, відчуваючи загрозу накладання арешту й подальшого примусового стягнення майна, що належало банкруту, а саме комплексу вівцеферми, між ФГ "Ашур" та засновниками цього господарства 02.03.2013 року було укладено договір його купівлі-продажу.

Ухвалою від 02.12.2014 року господарський суд Херсонської області відмовив у задоволенні заяви ліквідатора щодо визнання недійсної угоди боржника. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.12.2014 року, вказана ухвала залишена без змін.

При цьому, господарські суди попередніх інстанцій посилалися на відсутність загальних підстав недійсності правочину, встановлених ст.ст. 203, 205, 207-211, 215, 218, 220, 223, 227, 228, 234, 235 ЦК України, а також на відсутність специфічних ознак недійсності угоди, передбачених ст. 20 Закону про банкрутство.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2015 року вказані судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Суд касаційної інстанції вказав на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доводам ліквідатора щодо наявності підстав для визнання договору недійсним на підставі ст. 20 Закону про банкрутство.

За результатами нового розгляду справи, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшли висновку про наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора ФГ "Ашур" арбітражного керуючого Циркунової О.О. до ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6 про визнання договору (правочину) недійсним. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, зобов'язано відповідачів повернути до ліквідаційної маси усе майно, яке отримане ними від боржника (банкрута) - ФГ "Ашур".

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати: поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;