Постанова ВГСУ від 04.10.2016 року у справі №920/44/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року Справа № 920/44/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Малетич М.М., Грек Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 920/44/16 господарського суду Сумської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" допублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" простягнення 5 895 747, 88 грн.,за участю представників

позивача: Севрука В.О.,

відповідача: Богдана С.В.,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" про стягнення 5 895 747, 88 грн., з яких: 4 252 171, 12 грн. основного боргу, 1 085 678, 55 грн. пені, 306 096, 70 грн. штрафу, 65 855, 27 грн. 3% річних та 185 946, 24 грн. інфляційних втрат за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011164/П36 від 28.09.2011.

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.03.2016 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 542 839, 28 грн. пені, 65 855, 27 грн. 3% річних, 73 127, 85 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 4 252 171, 12 грн. основного боргу провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 рішення місцевого господарського суду скасовано частково: в частині відмови у стягненні 542 839, 28 грн. пені та в цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 542 839, 28 грн. пені. В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 22.03.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду в частині стягнення 542 839, 28 грн. пені, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати в цій частині, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (газотранспортним підприємством) та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (замовником) 28.09.2011 укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011164/П36, за умовами якого газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та у порядку, передбаченому умовами договору.

Відповідно до п. 5.5 договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно з п. 7.3. договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

В подальшому сторонами були укладені додаткові угоди до договору: № 1 від 29.02.2012, № 2 від 13.04.2012, № 3 від 17.01.2013, № 4 від 20.06.2014 та № 5 від 01.10.2014.

Відповідно до п. 11.1 договору (зі змінами, внесеними вищезазначеними додатковими угодами) договір діє в частині транспортування газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за надані позивачем послуги - до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на суму 9 252 106, 72 грн., а саме: у січні 2015 року на загальну суму 1 034 774, 50 грн., у лютому 2015 року на загальну суму 1 701 353, 05 грн., у березні 2015 року на загальну суму 1 025 437, 12 грн., у квітні 2015 року на загальну суму 2 184 949, 02 грн., у травні 2015 року на загальну суму 1 448 284, 80 грн., у червні 2015 року на загальну суму 1 837 029, 76 грн., у жовтні 2015 року на загальну суму 9 298, 67 грн. та у листопаді 2015 року на загальну суму 10 979, 80 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами наданих послуг.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання в частині розрахунків за отримані послуги виконав не повністю, у зв'язку з чим за останнім станом на дату подання позову до суду утворилась заборгованість за отримані послуги у розмірі 4 252 171, 12 грн.

В процесі розгляду справи відповідач сплатив суму основного боргу за отримані послуги за договором № 1109011164/П36 від 28.09.2011 у розмірі 4 252 171, 12 грн., тому в цій частині провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Частково задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки в процесі розгляду спору відповідачем було сплачено суму основного боргу, то провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 306 096, 70 грн. 7% штрафу, суд першої інстанції зазначив про їх неправомірність та необґрунтованість. Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань за договором, місцевий господарський суд стягнув з останнього на користь позивача 65 855, 27 грн. 3% річних, 73 127, 85 грн. інфляційних втрат на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та 542 839, 28 грн. пені (зменшивши її заявлений розмір на 50%).

Частково скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції не погодився з наявністю виняткових обставин для зменшення розміру пені на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим рішення в частині відмови у стягненні 542 839, 28 грн. пені скасував, та в цій частині прийняв нове рішення, яким стягнув з відповідача на користь позивача 542 839, 28 грн. пені

Саме цей висновок судів оспорюється відповідачем в касаційному порядку.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду, з огляду на таке.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.