ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2016 року Справа № 915/90/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого-суддіКорнілової Ж.О. (доповідач), суддів:Ємельянова А.С., Грека Б.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 У справі№ 915/90/16 Господарського суду Миколаївської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Європейська транспортна стивідорна компанія" Пророзірвання договору № А4-А від 10.07.2013 про встановлення сервітуту,в засіданні взяли участь:
Генеральна прокуратура України:Романов Р.О.,
представники:
від позивача:Ревенко О.В.,від відповідача:Уколов О.Л., Бігдан О.В., Копійка О.О.,
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська транспортна стивідорна компанія" про припинення дії договору від 10.07.2013 № А4-А про встановлення сервітуту.
Заявою про уточнення позовних вимог № 18-09/1822 від 21.03.2016 позивач змінив предмет позову: просив розірвати договір № А4-А від 10.07.2013 про встановлення сервітуту через припинення обставин, які були підставою для встановлення сервітуту.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2016 у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати покладено на позивача. Місцевий господарський суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували припинення обставин, що були підставою для встановлення сервітуту. Обставина, яка була підставою для встановлення сервітуту, а саме: необхідність здійснення відповідачем навантажувально-розвантажувальних робіт через причал № 13, не припинена. Крім цього, місцевий господарський суд зазначив, що зміни в законодавстві, в тому числі і прийняття Кабінетом Міністрів України від 07.07.2015 № 483 Розпорядження № 1331-р від 14.12.2015, не можуть слугувати підставою для припинення чи розірвання договору сервітуту.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2016 у справі № 915/90/16 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2016, і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В порядку ст. 29 ГПК України у справу № 915/90/16 вступила Генеральна прокуратура України.
Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши, прокурора, представників позивача та відповідача, перевіривши правильність норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції встановлено, що між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (надалі - позивач, володілець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейська транспортна стивідорна компанія" (надалі - відповідач, користувач) 10.07.2013 укладено договір № А4-А про встановлення сервітуту (надалі - договір сервітуту).
Згідно з преамбулою договору сервітуту укладено у зв'язку з необхідністю виконання користувачем комплексу робіт і послуг, пов'язаних з перевалкою вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт) через причал № 13 та з використанням причальної інфраструктури (залізничні колії та підкранові колії), а також забезпечення володільцем можливості користування користувачем вказаними причалами та причальною інфраструктурою.
Відповідно до п. 1.1 договору сервітуту сервітут встановлюється щодо користування причалом та причальною інфраструктурою, які розташовані за адресою: 54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23.
Відповідно до п. 2.1 договору сервітуту сервітут встановлюється для можливості здійснення користувачем навантажувально-розвантажувальних робіт через причал з використанням причальної інфраструктури.
Відповідно до п. 3.1 договору сервітуту видом права сервітуту є право користування майном (причалом та причальною інфраструктурою) згідно з планом-схемою причалу № 13 та причальної інфраструктури (додаток № 1, який є невід'ємною частиною цього договору), наступною довжиною: причал № 13 (інв. № 1031040) - 236,0 м.п., технологічна ширина 15,0 м.п.; залізничні колії № 53, 54 (інв. № 1031087, 1031088) - 355,68 м.п.; підкранові колії (інв. № 1031069) - 236,0 м.п. у дві нитки.
Пунктом 3.2 договору сервітуту визначено, що сервітут полягає у можливості вільного та безперешкодного користування користувачем причалом та причальною інфраструктурою, визначених вище у п. 3.1 даного договору.
Умовами п. 4.1 договору сервітуту передбачено, що зміст права сервітуту полягає у наданні права користування причалом та причальною інфраструктурою згідно з п. 3.1 договору. Сервітут є строковим та оплатним (п. 4.2 договору сервітуту).
Відповідно до п. 4.4 договору сервітуту сервітут встановлений за даним договором є речовим правом користувача, має абсолютний характер і підлягає захисту від неправомірних дій невизначеного кола осіб відповідно до діючого законодавства України. Сервітут не позбавляє володільця, щодо якого він встановлений, права володіння та користування причалом та причальною інфраструктурою (п. 4.5 договору сервітуту).
Відповідно до п. 14.1. договору сервітуту договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє протягом 10 (десяти) років з набуття чинності. У випадку якщо користувач не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору не повідомив володільця про наміри припинити його дію, договір вважається автоматично пролонгований на 10 (десять) років на тих самих умовах.
Відповідно до п. 14.4 договору сервітуту одностороннє розірвання даного договору з ініціативи володільця не допускається. Договір може бути припинений за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору, підписаної уповноваженими представниками сторін та скріпленої печатками. Договір вважається припиненим з дати набуття чинності відповідної додаткової угоди. (п. 14.5 договору сервітуту).
Відповідно до п. 14.6 договору договір припиняється також у разі припинення сервітуту у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також у випадку передання об'єкта сервітуту користувачу в оренду.
На думку позивача, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1331-р від 14.12.2015, яке набрало законної сили з 01.01.2016, встановлюється інший спосіб доступу до причалу, тому листом від 23.12.2015 № 18-06/6892 позивач повідомив відповідача про намір розірвати договір № А4-А від 10.07.2013 та листом № 18-06/6880 від 23.12.2015 позивач повідомив відповідача про намір укласти договір про забезпечення доступу портового оператору до причалу.
Листом № 28/12-8 від 28.12.2015 відповідач повідомив позивача, що заперечує щодо розірвання договору сервітуту та підписання договору про забезпечення доступу портового оператору до причалу.
Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Сервіси для юристів