Постанова ВГСУ від 04.10.2016 року у справі №910/17687/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року Справа № 910/17687/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Кролевець О.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 у справі№ 910/17687/15 господарського суду міста Києваза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_5провизнання нікчемними договору банківського рахунку № 883 від 13.12.2007, кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007, договору про внесення змін № 1 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007, договору про внесення змін № 2 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007,за участю представників: від позивачаОСОБА_6від відповідача Гриненко С.В.від третьої особиОСОБА_8

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк") про визнання нікчемними договору банківського рахунку від 13.12.2007 № 883, кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007, договору про внесення змін № 1 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007 від 01.09.2008, договору про внесення змін № 2 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007 від 01.12.2008.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі № 910/17687/15 (колегія суддів у складі: Плотницької Н.Б. - головуючого, Балаца С.В., Турчина С.О.) у позові ФОП ОСОБА_4 відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 (колегія суддів у складі: Агрикової О.В. - головуючого, Рудченка С.Г., Чорногуза М.Г.) рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі № 910/17687/15 скасовано. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі № 910/17687/15 викладено у редакції, відповідно до якої позов ФОП ОСОБА_4 задоволено повністю. Визнано нікчемними договір банківського рахунку № 883 від 13.12.2007, кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007, договір про внесення змін № 1 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007 та договір про внесення змін № 2 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007, укладені між позивачем та відповідачем.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 у справі № 910/17687/15, ПАТ "Промінвестбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначену постанову, а рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у даній справі залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.09.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Кролевець О.А. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Промінвестбанк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 04.10.2016 о 10 год. 45 хв.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу ПАТ "Промінвестбанк", наданих у судовому засіданні 04.10.2016, позивач проти касаційної скарги заперечує і просить суд відмовити у її задоволенні, а оскаржувану постанову залишити без змін.

Заслухавши представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 13.12.2007 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством) (Банк) та ФОП ОСОБА_4 (Клієнт) укладено договір банківського рахунку № 883, згідно з яким Банк відкриває Клієнту розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 та відповідно до умов цього Договору надає послуги, пов'язані з прийняттям, зарахуванням грошових коштів на рахунок, переказом грошей з рахунку (на рахунок) Клієнта, видачею останньому грошей у готівковій формі.

26.12.2007 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством) (Банк) та ФОП ОСОБА_4 (Позичальник) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 2391, відповідно до умов якого Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 3 100 000,00 дол. США, на умовах, встановлених цим Договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим Договором.

У подальшому, між сторонами було укладено договір № 1 від 01.09.2008 про внесення змін до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007 та договір № 2 від 01.12.2008 про внесення змін до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007, відповідно до яких були внесені відповідні зміни та доповнення до кредитного договору.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що, на думку позивача, договір банківського рахунку № 883 від 13.12.2007, кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007, договір № 1 від 01.09.2008 про внесення змін до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007 та договір № 2 від 01.12.2008 про внесення змін до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007 є нікчемними з тих підстав, що при їх укладенні сторонами не додержано письмової форми, оскільки вказані договори позивачем не підписувалися та не узгоджувалися.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, не погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову. При цьому, апеляційний господарський суд виходив з такого.

Як визначено у ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями ст.ст. 11, 509, 525, 526 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

У силу норм статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною першою статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України передбачено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.