Постанова ВГСУ від 04.10.2016 року у справі №904/2419/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року Справа № 904/2419/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Білошкап О.В., Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргуПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 рокуу справі Господарського суду№ 904/2419/16 Дніпропетровської областіза заявоюТОВ "Адвокатське бюро "Легрем"доПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів"провизнання банкрутомрозпорядник майнаБондарчук О.П.в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів": Мазарюк С.С. (довіреність від 16.08.2016 року), Чернецька О.А. (довіреність від 22.08.2016 року),ТОВ "Адвокатське бюро "Легрем":Земляна І.О. (довіреність від 19.09.2016 року), а також особисто розпорядник майна Бондарчук О.П., арбітражний керуючий.

ВСТАНОВИВ:

ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2016 року прийнято та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 12.04.2016 року заяву ТОВ "Адвокатське бюро "Легрем" (далі - ініціюючого кредитора) про порушення справи про банкрутство ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" (далі - боржника) відповідно до статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1 - 2).

Розгляд справи у підготовчому засіданні неодноразово відкладався ухвалами місцевого господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2016 року (суддя Калиниченко Л.М.) відмовлено ТОВ "Адвокатське бюро "Легрем" у порушенні провадження у справі №904/2419/16 про банкрутство ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" з огляду на відсутність в ініціюючого кредитора безспірних вимог в розумінні частини 3 статті 10 Закону про банкрутство як підстави для порушення щодо боржника справи про банкрутство (том 1, а.с. 199 - 201).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ініціюючий кредитор звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 21.07.2016 року та прийняти нове рішення, яким порушити провадження у справі про банкрутство боржника, мотивуючи помилковістю висновків місцевого господарського суду про недоведення ініціюючим кредитором безспірності його вимог до боржника з посиланням на обставини повернення 20.05.2016 року банком ініціюючого кредитора грошових коштів на суму 200 000 грн., які було перераховано боржником 12.05.2016 року на часткове погашення заборгованості перед ініціюючим кредитором за судовим рішенням, на рахунок боржника "для уточнення реквізитів кореспондента" до моменту проведення у справі підготовчого засідання від 21.07.2016 року (том 1, а.с. 216 - 226).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Білецька Л.М., судді: Верхогляд Т.А., Пархоменко Н.В.) апеляційну скаргу ініціюючого кредитора задоволено; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2016 року скасовано; порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів"; постановлено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оголошення про порушення справи №904/2419/16 про банкрутство ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів"; визнано вимоги ініціюючого кредитора на суму 611 758, 97 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; постановлено, що звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Бондарчука О.П. та встановлено йому грошову винагороду в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць здійснення ним повноважень шляхом її авансування заявником; зобов'язано розпорядника майна подати до суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів, реєстр майнових вимог кредиторів, докази проведення інвентаризації майна боржника, звіт про проведену роботу в процедурі розпорядження майном; справу передано для подальшого розгляду до місцевого господарського суду (том 1, а.с. 252 - 257).

Судове рішення мотивоване встановленням обставин наявності у боржника підтвердженої належними доказами безспірної заборгованості перед ініціюючим кредитором на суму 611 758, 97 грн., що перевищує 300 мінімальних розмірів заробітної плати, яка виникла на підставі рішення суду у господарській справі, та її незадоволення в ході виконавчого провадження протягом більш як трьох місяців.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (з урахуванням доповнень до неї), в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 16.08.2016 року як таку, що не відповідає положенням статей 8 - 10 Закону про банкрутство, статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та статей 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник доводить передчасність висновків суду апеляційної інстанції про підставність порушення провадження у даній справі про банкрутство з огляду на неналежну оцінку обставин справи на предмет часткового погашення боржником основної заборгованості перед ініціюючим кредитором до дати підготовчого засідання та її зменшення до суми, що становить менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.09.2016 року прийнято зазначену касаційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 27.09.2016 року о 10 год. 10 хв.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.09.2016 року у задоволенні заяви ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" від 27.09.2016 року про відмову від касаційної скарги на постанову апеляційного суду від 16.08.2016 року відмовлено, відкладено розгляд касаційної скарги боржника на 04.10.2016 року о 10 год. 25 хв.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників боржника - Мазарюка С.С. та Чернецьку О.А., ініціюючого кредитора - Земляну І.О., а також розпорядника майна Бондарчука О.П., дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з частиною 3 статті 10 Закону про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Частиною 2 статті 11 Закону про банкрутство передбачено, що кредитор повинен додати до заяви про порушення справи про банкрутство, зокрема, докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідну постанову органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Відтак, безспірність грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство законодавець пов'язує із встановленням розміру таких вимог згідно судового рішення та доведенням ініціюючим кредитором обставин порушення постановою органу державної виконавчої служби виконавчого провадження за такими грошовими вимогами та обставин здійснення виконавчого провадження упродовж трьох місяців, внаслідок чого не вдалось задоволити вимоги ініціюючого кредитора на зазначену суму. При цьому, боржник, як сторона у справі про банкрутство, наділений повноваженнями спростувати доводи ініціюючого кредитора та надати господарському суду докази погашення (припинення) його грошових зобов'язань перед ініціюючим кредитором до дати проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 16 Закону про банкрутство, за наслідками розгляду у підготовчому засіданні заяви ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство на предмет обґрунтованості його вимог, їх безспірності та вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження, господарський суд приймає рішення (ухвалу) про порушення або відмову в порушенні провадження у справі про банкрутство. При цьому, суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо, зокрема, відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною 3 статті 10 цього Закону.

Отже, встановивши обставини вжиття боржником заходів щодо погашення заборгованості перед ініціюючим кредитором до дати підготовчого засідання, господарський суд у підготовчому засіданні повинен перевірити наявність ознак безспірності в розумінні частини 3 статті 10 Закону про банкрутство .

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 1 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ухвалою суду першої інстанції від 08.04.2016 року прийнято до розгляду подану 04.04.2016 року заяву ТОВ "Адвокатське бюро "Легрем" про порушення справи про банкрутство ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" за загальною процедурою відповідно до Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року (том 1, а.с. 1 - 2, 4 - 42).

З'ясовуючи наявність підстав для порушення провадження у даній справі про банкрутство у підготовчому засіданні від 21.07.2016 року, суд першої інстанції встановив, що в обґрунтування безспірності вимог до боржника ініціюючий кредитор надав рішення суду від 15.06.2015 року у господарській справі №910/10367/15 про стягнення з боржника на користь ТОВ "Адвокатське бюро "Легрем" 472 500 грн. основного боргу за надані юридичні послуги, 2 395, 89 грн. - 3% річних, 76 950 грн. інфляційних нарахувань, 47 917, 81 грн. пені та 11 995, 27 грн. судового збору, а всього 611 758, 97 грн. (том 1, а.с. 30 - 36).

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що на виконання зазначеного судового рішення видано наказ господарського суду від 06.07.2015 року, на підставі якого органом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження відповідно до постанови ВП №48288487 від 29.07.2015 року; постановою державного виконавця від 03.11.2015 року виконавчий документ повернено стягувачеві (ініціюючому кредитору) у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення (том 1, а.с. 37, 38, 41).