ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2014 року Справа № 916/399/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКравчука Г.А.,суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Сибіги О.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін за позовом: позивача: Тарановський Д.С. - дов. від 09.01.14, відповідача: не з'явились, повідомлені належно,
касаційну скаргуДепартаменту комунальної власності Одеської міської ради на постановуОдеського апеляційного господарського суду від01.07.14у справі№916/399/14 Господарського суду Одеської областіза позовомДепартаменту комунальної власності Одеської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Грегорі Арбер"пророзірвання договору оренди та виселення Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 27.08.14 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Кравчука Г.А. - головуючого, Гоголь Т.Г., Сибіги О.М.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.08.14 розгляд справи відкладався до 04.09.14.
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням змін) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Грегорі Арбер" про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу комунального виробничо-торговельного підприємства "ВІРА" від 27.09.05, укладеного між сторонами у справі, та виселення відповідача із займаних приміщень. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на те, що відповідач використовує спірні приміщення не за цільовим призначенням, здає майно в суборенду без дозволу позивача та неналежним чином сплачує орендні платежі. Наведене, на думку позивача, є підставою розірвання спірного договору оренди та виселення відповідача із орендованих приміщень.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.05.14 (суддя Власова С.Г.) у позові відмовлено. Господарський суд виходив з відсутності порушень відповідачем істотних умов спірного договору оренди.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.14 (судді: Бєляновський В.В., Мишкіна М.А., Будішевська Л.О.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (з урахуванням пояснень) звернувся Департамент комунальної власності Одеської міської ради, який просить судові рішення у справі скасувати та задовольнити позов. Скаржник вважає, що судами порушені приписи статті 651 Цивільного кодексу України, статей 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 43 Господарського кодексу України. Він посилається на невірну оцінку судами доказів у справі та неправильно встановлені обставини справи. Департамент наголошує на тому, що відповідачем істотно порушуються умови спірного, зокрема, відповідач використовує орендоване майно не за цільовим призначенням, здає його в суборенду без дозволу позивача та неналежним чином сплачує орендні платежі. Такі порушення умов договору, на думку скаржника, є підставою для його розірвання та виселення відповідача.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.09.05 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради - орендодавцем (правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Грегорі Арбер" - орендарем був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу комунального виробничо-торгівельного підприємства "ВІРА", розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 20. За умовами цього договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс комунального виробничо-торгівельного підприємства "Віра", до складу якого входить нерухоме майно у вигляді нежилих будівель та споруд, котрі в цілому складаються з: адміністративної будівлі літ. "А", "Б" - 4487,0 кв.м, їдальні літ. "В" - 1306,2 кв.м., виробничого цеху літ. "Г" -14257,7 кв.м., складу літ. "Е" - 121,4 кв.м, складу літ. "З" - 371,8 грн., боксу літ. "Л" - 3056,7 кв.м., навісів літ. "Д", "Ж", "М", "И", "Н", приміщень охорони літ. "О", "К", огорожі, мостіння, загальною площею 23 6000,8 кв.м. Пунктом 2.1 договору визначено, що орендар ступає у строкове платне користування орендованим майном з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі. Порядок розрахунків між сторонами визначений розділом 3 договору оренди, за умовами якого орендна плата у визначеному розмірі перераховується орендарем щомісячно до 15-го числа поточного місяця з урахуванням податку на додану вартість та індексу інфляції, незалежно від результатів господарської діяльності. Згідно з пунктами 5.1, 5.2 договору орендар зобов'язаний використовувати орендоване майно підприємства відповідно до його призначення, а саме для швейного виробництва, та умов цього договору. Своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату в порядку та на умовах, визначених законом. Пунктами 6.1, 6.5 договору передбачено, що орендар має право самостійно визначати і здійснювати напрями господарської діяльності підприємства в межах, визначених установчими документами орендаря та/або юридичної особи чи відокремленого структурного підрозділу, створених на базі переданого в оренду підприємства; передавати в суборенду або іншим чином передавати третім особам належне йому право оренди та інші права (повністю чи в певній частині), які випливають з цього договору. Про надання частини майна в суборенду або інше передавання прав третім особам орендар повинен письмово повідомити орендодавця у 10-тиденний термін з моменту підписання відповідного договору. Розділом 8 даного договору встановлено, що орендодавець має право: контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання майна, переданого в оренду за договором; виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна підприємства, внаслідок невиконання або неналежне виконання умов цього договору, в тому числі, несплати орендарем орендної плати упродовж трьох місяців підряд; вимагати розірвання договору оренди та компенсації збитків, якщо орендар користується об'єктом оренди не за призначенням чи з порушенням умов договору оренди. Суди установили, що об'єкт оренди був переданий орендареві за актом приймання-передачі від 27.09.05. Крім того, у зв'язку з реорганізацією колишнього орендаря сторони уклали договір про внесення змін до спірного договору оренди, за яким орендодавцем за договором став Департамент комунальної власності Одеської міської ради. В процесі розгляду спору господарські суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що відповідач використовує орендоване майно для розміщення швейного виробництва, як то передбачено умовами договору; прострочення внесення орендної плати упродовж 3 місяців відповідач не припускався; заборгованості з орендної плати у нього не має. Крім того, порушення умов договору щодо передачі в суборенду спірного майна суди не встановили. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Грегорі Арбер" про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу комунального виробничо-торговельного підприємства "ВІРА" від 27.09.05, укладеного між сторонами у справі, та виселення відповідача із займаних приміщень. Позивач посилався на порушення відповідачем умов спірного договору, а тому вважав підставним його розірвання та виселення відповідача із орендованого майна. Отже, предметом доказування у спорі є наявність чи відсутність передбачених законодавством підстав для розірвання договору оренди нежитлового приміщення. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання договору, має довести наявність порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною. Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справ застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України. Статтею 291 Господарського кодексу України унормовано, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку встановленому статтею 188 цього Кодексу. Відповідно до статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Отже, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, заінтересована сторона може вимагати розірвання договору в судовому порядку за наявності достатніх підстав. Самостійними підставами для розірвання договору оренди згідно зі статтею 782 Цивільного кодексу України є несплата орендної плати упродовж трьох місяців підряд та відповідно до статті 783 цього ж Кодексу користування наймачем річчю всупереч договору або призначення речі; передача речі у користування іншій особі без дозволу наймодавця. Загальні підстави розірвання договору визначені статтями 651, 652 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, котрі склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази (в тому числі, акт обстеження від 05.11.13, довідку Держфінінспекції від 24.12.13, договори суборенди, платіжні документи), суди попередніх інстанцій установили, що відповідачем істотні умови спірного договору оренди порушені не були. Суди також установили, з підтвердженням матеріалами справи, що відповідач не здійснював зміну своїх видів діяльності; він використовує орендоване майно за цільовим призначенням - для розміщення швейного виробництва, як то передбачено умовами спірного договору. Установили суди і те, що відповідач не допускав прострочення внесення орендної плати за користування майном упродовж 3-х місяців підряд; заборгованості з орендної плати у нього не має. Крім того, порушень відповідачем умов договору щодо передачі спірного орендованого майна в суборенду суди не встановили. З огляду на те, що судами не установлено фактів порушення відповідачем договірних зобов'язань, суди вірно відмовили позивачеві у задоволенні позову. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка, відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції,
Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117 , 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.14 у справі №916/399/14 залишити без змін.
Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - без задоволення.
Головуючий суддя Г.Кравчук
Судді Т.Гоголь
О.Сибіга
Сервіси для юристів