Постанова ВГСУ від 04.08.2015 року у справі №922/1263/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 року Справа № 922/1263/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, Алєєвої І.В., Кравчука Г.А.за участю представників: позивачаХурсевич В.А., дов. від 16.09.2014; Остапчук М.І., директор;відповідачаБондаренко І.В., дов. від 06.01.2014третьої особи не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Трансбудінвест"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 у справі№ 922/1263/13 Господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БК Трансбудінвест"доПублічного акціонерного товариства "Євроцемент-Україна"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті-Інвест"простягнення 20515363,80 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Трансбудінвест" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Євроцемент-Україна" 15471120 грн. заборгованості за оплату послуг третіх осіб, залучених позивачем для виконання договору транспортного експедирування, посилаючись на порушення відповідачем умов укладеного договору та положення статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність", статті 612, 623, 629 Цивільного кодексу України, статті 193, 218 Господарського кодексу України (з врахуванням заяви про доповнення підстав позову від 10.06.2013, заяви про уточнення позовних вимог від 18.07.2013 (частково)).

Відповідач відхилив позовні вимоги, вказавши, що позивач не надав документи на підтвердження понесених ним додаткових витрат та настання передбачених умовами договору транспортного експедирування випадків оплати простою вагонів; підстави для відшкодування відповідачем збитків відсутні; за змістом підписаного сторонами акта звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2012 року заборгованість позивача перед відповідачем за договором склала 1220192,50 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.07.2013 (т.2, а.с.225-227) подане позивачем уточнення позовних вимог від 18.07.2013 в частині стягнення 141790 грн. витрат за переадресацію 106 вагонів з станції Михайлово на станцію Фокіно відхилено, як звернення з новими позовними вимогами всупереч статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово; направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у постанові від 23.12.2014 зазначив про необхідність усунути процесуальні недоліки судових рішень, які не містили обґрунтування причин застосування до спірних правовідносин редакції норми законодавства із наданням їй зворотної дії в часі, відповідної оцінки висновку судового експерта за правилами статей 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України, досліджених обставин справи, що є істотними для вирішення даного спору, та на які покликався позивач.

Під час нового розгляду справи позивач подав до Господарського суду Харківської області заяву про зміну та доповнення позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України (т.6, а.с.70-75), згідно з якою просив суд стягнути з відповідача 15471120 грн. заборгованості за оплату послуг третьої особи, 141790 грн. витрат за переадресування вантажів (всього 15612910,04 грн. основного боргу, 936774,61 грн. річних від простроченої суми, 3965679,15 грн. втрат від інфляції. Зазначені вимоги прийнято судом до розгляду.

Відповідач надав відзив з урахуванням заяви про зміну та доповнення позовних вимог, в якому відхилив позов повністю, посилаючись на відсутність доказів у підтвердження наявності в діях позивача складу цивільного правопорушення; вказав, що в прийнятті вимог позивача щодо стягнення 141790 грн. витрат за переадресування вантажів відмовлено ухвалою від 22.07.2013, яка не скасована та є чинною; позивач під виглядом збільшення позовних вимог неправомірно заявив нові вимоги, про які не йшлося в первісному позові.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.02.2015 (судді: Присяжнюк О.О. - головуючий, Макаренко О.В., Пономаренко Т.О.) позов задоволено; з відповідача стягнуто на користь позивача 15471120 грн. заборгованості по оплаті послуг третьої особи (за наднормативне користування вагонами), 141790 грн. витрат за оплату послуг з переадресування вантажу, 936774,61 грн. річних від простроченої суми, 3965679,15 грн. втрат від інфляції, 68820 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 (судді: Могилєвкін Ю.О. - головуючий, Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано; в задоволенні позову відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідача 36540 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову в даній справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме: в порушення приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу суд апеляційної інстанції безпідставно не визнав надані позивачем документи належними доказами в підтвердження позовних вимог та необґрунтовано застосував при визначенні належних доказів положення законодавства, які не діяли на час виникнення спірних правовідносин, порушивши тим самим обов'язкові вказівки постанови касаційної інстанції; обставини, на які посилається позивач, є встановленими судовим рішенням у господарській справі відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України; укладені позивачем на виконання договору з відповідачем договори з третіми особами відповідають вимогам статті 316 Господарського кодексу України, статті 929 Цивільного кодексу України, Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Відповідач відхилив доводи касаційної скарги, як безпідставні; третя особа не скористалася правом на участь представника у судовому засіданні.

У судовому засіданні від 28.07.2015 оголошувалась перерва до 04.08.2015 до 11.00 год.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевим господарським судом встановлено, що 01.07.2012 року сторони уклали договір транспортного експедирування № 1270, відповідно до умов якого Клієнт (відповідач) доручає Експедитору (позивачу), а Експедитор (позивач) зобов'язується за плату та за рахунок Клієнта (відповідача) надати наступні види транспортно-експедиторських послуг: організація забезпечення або забезпечення оптимального транспортного обслуговування та організація перевезення вантажів залізничним та іншими видами транспорту; здійснення розрахунків з транспортними організаціями за перевезення вантажів та іншими організаціями, які залучаються експедитором для виконання цього Договору (експедитори, агенти, митні брокери та інш.); надання інструкцій щодо проведення й оформлення товарно-транспортної документації на вантаж; фрахтовка транспортних засобів і забезпечення їх подачі в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів Клієнта; ведення обліку надходження та відправки вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів; здійснення оформлення товарно-транспортної документації та її відправка за належністю; забезпечення оптимізації руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснення розрахунків з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів Клієнта; оформлення документів та організація роботи у відповідності до митних, карантинних та санітарних вимог. Строк дії договору - до 31.12.2012, а по оплаті - до повної оплати наданих послуг. (пункт 13.1 договору).

Згідно з пунктом 5.2 договору, плата Експедитору складається з: винагороди Експедитору за організацію транспортно-експедиторських послуг (обслуговування) Клієнта; витрат Експедитора на оплату послуги (роботи) третіх осіб, залучених до виконання цього Договору; оплати зборів (обов'язкових платежів), які сплачуються Експедитором при виконанні цього Договору, в тому числі відшкодування витрат Експедитора на банківське обслуговування та придбання валюти;

Загальна сума Договору становить суму всіх фактично наданих Експедитором послуг згідно з актами прийому-передачі наданих послуг за весь термін дії даного Договору. Вартість конкретного перевезення за Договором визначається на підставі поданої Заявки, виставленого до неї Експедитором і оплаченого Клієнтом рахунку-фактурі та підписаного Сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з пунктом 5.5 Договору, Клієнт сплачує Експедитору плату за транспортно-експедиторське обслуговування у розмірі згідно з виставленим рахунком-фактурою. У суму плати Експедитора включаються: винагорода Експедитора за організацію транспортно-експедиторських послуг (обслуговування) Клієнта; витрати Експедитора на оплату послуги (роботи) третіх осіб, залучених до виконання цього Договору; оплата зборів (обов'язкових платежів), які сплачуються Експедитором при виконанні цього Договору.

Згідно з пунктами 2.1.1., 2.1.2. договору Експедитор зобов'язався організувати перевезення вантажів залізничним або іншим видом транспорту за узгодженою з Клієнтом транспортній схемі та укласти від свого імені договори на перевезення вантажів з перевізниками - транспортними підприємствами на Україні та за кордоном, а також з іншими організаціями, які будуть залучені для виконання даного Договору; місцевий господарський суд встановив, що положеннями договору не обмежено права позивача при визначенні умов договору з третіми особами, зокрема, по встановленню розміру витрат третіх осіб, та не встановлено обов'язок узгоджувати такі умови договору з третіми особами з відповідачем.

Пунктом 2.3.4 договору передбачено право відповідача змінювати маршрут доставки вагонів і кінцевого вантажоодержувача.

Також суд встановив, що 02.12.2011 позивач (Експедитор, Замовник) уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Трініті-Інвест" (третя особа - Виконавець) Договір про організацію перевезення вантажів у власних вагонах № 02/12-11п, відповідно до пункту 11 якого Виконавець зобов'язується за плату і за рахунок позивача виконати або організувати виконання визначених цим Договором послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів у власних вантажних вагонах по території України, країнам СНД та Балтії.

Згідно з пунктом 3 Протоколів погодження договірної ціни: № 2 від 02.01.2012; № 3, 4, 5 від 30.01.2012; № 6, 7 від 29.02.2012, № 8, 9 від 29.03.2012, № 10, 11 від 30.04.2012, у разі, якщо Замовник (позивач) перевищить час перебування вагону наведений в пункті 2 даного Протоколу, він додатково сплачує 560,00 грн. за кожну добу.

На виконання договору № 02/12-11п Товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті-Інвест" надало позивачу спеціалізовані вагони для перевезення вантажів, кількість номери і тип яких вказані у відомості надання вагонів по договору; відомість надання вагонів позивачем відповідачу за договором № 1270 є аналогічною.

Місцевий господарський суд з'ясував, що у досліджених ним перевізних документах, за якими здійснювалось перевезення вантажів відповідача за договором № 1270 (залізничних накладних), зазначені ті ж вагони, що і в відомостях надання вагонів за договором № 02/12-11п; за наданими платіжними документами позивач оплачував послуги третьої особи коштами відповідача, отриманими за договором № 1270.