Постанова ВГСУ від 04.06.2015 року у справі №922/350/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року Справа № 922/350/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Борденюк Є.М. (головуючий,), Вовк І.В. (доповідач), Могил С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року у справі № 922/350/15 за позовом державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" до державного підприємства "Луганськвугілля" про стягнення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення штрафу в сумі 26 655 грн., нарахованого за неправильно зазначені в накладній відомості щодо маси вантажу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.01.2015 року матеріали позовної заяви передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2015 року (суддя Нечай О.В.) позовну заяву ДП "Придніпровська залізниця" було повернуто без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року (судді Іоннікова І.А., Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними судові рішення скасувати, та справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний господарський суд, ухвалу про повернення позовної заяви без розгляду мотивував неподанням позивачем належних доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів, оскільки за інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням ДП "Луганськвугілля" є: м. Київ, пров. Приладний, 2-А, тоді як позивачем направлено копію позовної заяви та додані до неї документи за адресою: м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1-В.

Пунктом 2 частини 1 статі 54 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності.

Згідно з ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Отже, процесуальним законом встановлено обов'язок позивача надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, але не передбачено обов'язку надіслання копії позовної та доданих до неї документів саме за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

За змістом зазначеної норми процесуального права підставою повернення позовної заяви і доданих до неї документів є відсутність доказів надіслання копії позовної заяви і доданих до неї документів іншій стороні (сторонам) у справі, а не їх неналежність.

Як вбачається з матеріалів справи, що позивачем надано до позовної заяви опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек від 14.01.2015 року як докази направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачеві на адресу: 91056, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1-В, яка була відома позивачу із залізничних накладних, доданих до позовної заяви.

До того ж, повертаючи позовну заяву і додані до неї документи у зв'язку з ненаданням доказів надіслання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів за його адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд не звернув уваги на те, що таке місцезнаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі зазначено станом на 19.01.2015 року, а подані позивачем докази про надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу датовані 14.01.2015 року.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, про повернення позовної заяви і доданих до неї документів у зв'язку з не наданням позивачем належного доказу надіслання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів не грунтується на положеннях чинного процесуального законодавства.

За таких обставин, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на розгляд до суду першої інстанції.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 29.01.2015 року скасувати, і справу № 922/350/15 передати на розгляд до суду першої інстанції.