ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2015 року Справа № 910/27532/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Кота О.В.суддівКочерової Н.О. Саранюка В.І. - доповідача у справірозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатностіна рішення від та на постанову відгосподарського суду міста Києва 05.02.2015 Київського апеляційного господарського суду 02.04.2015у справі господарського суду№ 910/27532/14 міста Києваза позовомКиївського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатностідоДочірнього підприємства "Здоров'я" Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик"простягнення 150 515, 24 грн.за участю представників:
від позивача - Пузько В.А.
від відповідача - Гаврилюк В.С., Чечун Л.В.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.02.2015 (суддя Ващенко Т.М.) у справі № 910/27532/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 (судді: Андрієнко В.В., Шапран В.В., Буравльов С.І.) в задоволенні позову Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити.
В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, з 15.02.2012 по 22.02.2012 спеціалістом відділу з питань експертизи тимчасової непрацездатності виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведена перевірка Дочірнього підприємства "Здоров'я" Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик". В ході перевірки встановлені порушення ДП "Здоров'я" п. 1.2 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорон здоров'я України від 09.04.2008 № 189 та зареєстрованого в Мін'юсті 04.07.2008 за № 589/15280, а саме без наявності ліцензії МОЗ України на право провадження господарської діяльності з медичної практики та сертифіката держаної акредитації закладу охорони здоров'я, проведення експертизи тимчасової непрацездатності та видачу дев'яносто двох листків непрацездатності, що призвели до необґрунтованих виплат по листках непрацездатності за рахунок Фонду. Вказані дев'яносто два листки непрацездатності були сплачені за місцем роботи застрахованих осіб за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на загальну суму 150 515,24 грн.
На підставі вказаної перевірки складено довідку "Про результати перевірки стану експертизи тимчасової непрацездатності в Дочірньому підприємстві "Здоров'я" Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик".
Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Здоров'я" Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" 150 515,24 грн. матеріальної шкоди.
Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується Вищий господарський суд України, відмовлено в задоволенні позовних вимог Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (який був чинний станом на момент оформлення листків непрацездатності за 2011 рік та станом на день звернення позивача з позовом до суду) загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.
З норм підпунктів а, б пункту 3 частини 1 статті 2 та частин 2, 3 статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" вбачається, що страхувальник - це роботодавець; громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства.
Відповідно до статті 19 вказаного Закону джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, зокрема, є страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законом.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що лікувальна установа, яка видає листки непрацездатності, не є суб'єктом правовідносин по виплаті коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у порядку надання допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Суди дійшли правомірного висновку про те, що оплата матеріального забезпечення по тимчасовій втраті працездатності, зроблена позивачем за листками непрацездатності, не свідчить про завдання останньому шкоди, оскільки грошові кошти, виплачені позивачем в якості допомоги, не є його власними грошовими коштами, а є коштами, що сплачувалися до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності застрахованими особами в якості страхових внесків.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 1166 вказаного кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4)вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Однак, зважаючи на те, що грошові кошти, виплачені позивачем в якості допомоги, не є власними коштами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його право не було порушене та позадоговірної шкоди не було завдано. Таким чином дії відповідача щодо оформлення листків непрацездатності з порушеннями в даному випадку не можуть розцінюватися як підстава виникнення між сторонами деліктних зобов'язань, що в свою чергу, унеможливлює стягнення з відповідача спірної суми коштів в якості відшкодування шкоди.
Здійснювані й відшкодовані Фондом соціальні виплати є його обов'язком у разі настання страхового випадку, а тому здійснення ним таких виплат застрахованій особі не є заподіяною Фонду шкодою в розумінні статті 1166 та частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України.
Посилання позивача на порушення відповідачем Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вказаним законом (чинним на час перевірки) передбачена відповідальність суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії у вигляді штрафів у розмірах, встановлених Законом.
Сервіси для юристів