Постанова ВГСУ від 04.06.2015 року у справі №908/4247/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року Справа № 908/4247/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачаСидоренко А.С., представник,відповідачаХаритонова М.І., представник,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015у справі№908/4247/14 Господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" заборгованості за поставлений природний газ в сумі 41922021,40 грн, пені в сумі 1675294,11 грн, штрафу в сумі 3914541,50 грн, 3% річних в сумі 279670,62 грн, інфляційних втрат в сумі 2882744,55 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.01.2015 (суддя Попова І.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 (судді: Шепітько І.І. - головуючий, Бондаренко В.П., Медуниця О.Є.), позовні вимоги задоволено частково; в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 41922021,40 грн провадження по справі припинено; стягнуто з ПАТ "Енергомашспецсталь" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 795692,95 грн пені, 1865411,14 грн втрат від інфляції грошових коштів, 264245,59 грн річних процентів, 1957270,75 грн штрафу, 71475,24 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою щодо часткового задоволення позовних вимог у зв'язку із зменшенням судом розміру неустойки, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в частині зменшення розміру пені на 795692,95 грн та зменшення розміру штрафу на 1957270,75 грн і прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані вимоги. В іншій частині судові рішення позивач просить залишити без змін. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.549-552 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України, ст.ст.42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 18.12.2013 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз" (продавець) та ПАТ "Енергомашспецсталь" (покупець) укладено Договір № 055/14-ПР купівлі-продажу природного газу, за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ, на умовах цього договору.

Згідно з п.2.1 договору сторони погодили обсяги газу, що планується передати за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

Відповідно до п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

За умовами п.3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Ціна газу визначена сторонами в розділі 5 договору (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами №1 від 27.01.2014, №2 від 15.04.2014, №3 від 22.05.2014, №4 від 10.06.2014).

Згідно з п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводить не пізніше, ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі 35% ввід вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.

Відповідно до п.11.1 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання умов договору №055/14-ПР від 18.12.2013 протягом січня - травня 2014 року позивач передав відповідачу імпортований природний газ на загальну суму 93835575,07 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких наявні в матеріалах справи.

Посилаючись на те, що відповідач отриманий газ оплатив частково і заборгованість перед позивачем склала 41922021,40 грн за період січень-травень 2014 року, останній звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з ПАТ "Енергомашспецсталь" заборгованості за поставлений природний газ в сумі 41922021,40 грн, пені в сумі 1675294,11 грн, штрафу в сумі 3914541,50 грн, 3% річних в сумі 279670,62 грн, інфляційних втрат в сумі 2882744,55 грн.

Після порушення провадження у даній справі відповідач здійснив оплату заявленої до стягнення заборгованості за природний газ в розмірі 41922014,40 грн за період січень - травень 2014 року, у зв'язку з чим місцевий господарський суд на підставі п.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 41922014,40 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, визнав доведеним факт порушення відповідачем зобов'язань зі своєчасної сплати вартості газу, отриманого за договором № 055/14-ПР від 18.12.2013, у зв'язку з чим стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 264245,59 грн та втрати від інфляції у сумі 1865411 грн згідно із розрахунком, здійсненим судом першої інстанції.

В частині вирішення позовних вимог про стягнення річних та інфляційних судові рішення фактично не оскаржуються.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині зменшення на 50 % розміру пені та штрафу.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання через застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Згідно зі статтею 549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання покупцем грошових зобов'язань встановлені п.7.2 укладеного між сторонами договору №055/14-ПР від 18.12.2013.

Місцевий господарський суд, вирішуючи позов в частині заявленої до стягнення пені в розмірі 1675294 грн за період з 14.02.2014 до 15.07.2014 та перевіривши розрахунок, дійшов висновку про правомірне нарахування пені в розмірі 1591385,90 грн, оскільки нарахування пені здійснено на день фактичної оплати та не враховано, що за умовою договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу, тобто нарахування штрафних санкцій має починатися з 15 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.