ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2014 року Справа № 910/21109/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Мележик Н.І.,
Самусенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Корпорації "Об'єднання підприємств Марс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 березня 2014 року у справі № 910/21109/13 Господарського суду міста Києва за позовом Державного підприємства "Базовий центр критичних технологій "Мікротек", м. Київ, до Корпорації "Об'єднання підприємств Марс", м. Київ, про стягнення 447 436,85 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - Пархоменко О.О. (дов. б/н від 27.09.13);
відповідача - Міщенко А.Л. (дов. б/н від 17.02.14),
в с т а н о в и в:
У жовтні 2013 року позивач ДП "Базовий центр критичних технологій "Мікротек" пред'явив у господарському суді позов до відповідача Корпорації "Об'єднання підприємств Марс" про стягнення 447 436,85 грн.
Вказував, що 22.08.07 між ним (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 01/07/79-07, згідно якого він зобов'язався виготовити та поставити покупцю продукцію у номенклатурі, кількості та в терміни, визначені в специфікації, а покупець - прийняти продукцію та здійснити її оплату на умовах та в строки, що визначені договором.
Зазначав, що 22.08.11, на виконання умов вказаного договору, передав покупцю визначену специфікацією продукцію на загальну суму 1 401 372 грн., що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками актом приймання-передачі продукції.
Посилаючись на часткову оплату відповідачем отриманої продукції, позивач, згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 04.12.13, просив стягнути з відповідача 390 000 грн. боргу, 30 639,04 грн. пені, 26 797,81 грн. 3 % річних, а всього - 447 436,85 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18 грудня 2013 року (суддя Ломака В.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 березня 2014 року (колегія суддів у складі: Агрикової О.В. - головуючого, Сухового В.Г., Чорногуза М.Г.), позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з Корпорації "Об'єднання підприємств Марс" на користь ДП "Базовий центр критичних технологій "Мікротек" 390 000 грн. боргу, 19 500 грн. пені, 26 733,70 грн. 3 % річних та 8 724,67 грн. судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судові акти мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині повної оплати отриманої продукції, що є підставою до покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, пені та 3 % річних з врахуванням їх правильного розрахунку.
У касаційній скарзі Корпорація "Об'єднання підприємств Марс", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 251, 252, 253, 530, 612, 614, 692 ЦК України, просить скасувати постановлені у справі рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 22.08.07 між ДП "Базовий центр критичних технологій "Мікротек" (постачальником) та Корпорацією "Об'єднання підприємств Марс" (покупцем) був укладений договір № 01/07/79-07, згідно якого постачальник зобов'язався виготовити та поставити покупцю продукцію у номенклатурі, кількості та в терміни, визначені в специфікації, а покупець - прийняти продукцію та здійснити її оплату на умовах та в строки, що визначені договором.
Пунктом 2.7 договору покупець зобов'язався прийняти вироби, підписати акт приймання-передачі та здійснити оплату отриманого товару.
Згідно п. 4.1 договору замовник перераховує постачальнику передоплату у сумі, що дорівнює 50 % від загальної суми договору.
Після підписання відповідного акту приймання-передачі на всі вироби, покупець перераховує постачальнику оплату у сумі, що дорівнює 50 % від загальної суми договору (п. 4.2 договору).
Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сервіси для юристів