Постанова ВГСУ від 04.06.2014 року у справі №905/7386/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року Справа № 905/7386/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків (м. Київ) на постанову та постановувід 02.04.2014 р. Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2013 р. господарського суду Донецької областіу справі№ 905/7386/13 господарського суду Донецької області

за заявою боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "АНКОН ТАЙМ", м. Донецьк провизнання банкрутомліквідатор голова ліквідаційної комісії Челах Д.О.

в судовому засіданні взяв участь представник:

ПАТ "УкрСиббанк"Ігнатенко В.Л., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.10.2013 року, що винесена у справі № 905/7386/13, прийнято до розгляду заяву про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "АНКОН ТАЙМ" (далі - Боржник,Товариство) за заявою останнього в порядку норм ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.11.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, справу призначено до розгляду в судовому засіданні тощо.

Постановою господарського суду Донецької області від 08.11.2013 року (суддя - А.І. Гурова) Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а обов'язки ліквідатором покладені на голову ліквідаційної комісії - Челах Д.О.

Не погодившись із цією постановою суду, публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі-Банк) звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову господарського суду Донецької області від 08.11.2013 року та припинити провадження у справі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2014 року (головуючий суддя - Богатир К.В., судді: Дучал Н.М., Ушенко Л.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову господарського суду Донецької області від 08.11.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як постанову господарського суду Донецької області від 08.11.2013 року, так і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2014 року та припинити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 104, 105 Цивільного кодексу України, ст.ст. 38, 95 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Вищий господарський суд України відхиляє подане 04.06.2014 року Боржником (за підписом представника - М.В. Мухопад) письмове клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки в ухвалі від 28.05.2014 року про порушення касаційного провадження за скаргою Банку та призначення її до розгляду на 04.06.2014 року об 11 год. 20 хв. вказано, що нез'явлення представників сторін у засідання судової колегії не є перешкодою для розгляду касаційних скарг. До того ж, касаційний суд звертає увагу, що згадане клопотання від імені Боржника було поданого до касаційного суду та здано до відділу канцелярії касаційного суду нарочно. Додані ж до касаційної скарги докази направлення Банком копії касаційної скарги (опис вкладення у цінний лист та поштова квитанція від 22.04.2014 року) підтверджують завчасне направлення копії касаційної скарги Боржнику за визначеною останнім адресою - 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 20.

У зв'язку із викладеним у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для відкладення розгляду вказаної касаційної скарги.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, приймаючи постанову про визнання Товариства банкрутом в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство, суд першої інстанції вивчив обставини, які підтверджують неможливість Боржника розрахуватися зі всіма кредиторами, та розглянув надані ним документи, та за результатами розгляду дійшов висновку про наявність підстав для визнання його банкрутом відповідно до положень ст. 95 Закону про банкрутство. При цьому, місцевий суд поклав обов'язки ліквідатора Боржника на голову ліквідаційної комісії Товариства із встановленням останньому заробітної плати в розмірі 2 мінімальних заробітних плат. Такі висновки у повному обсязі були підтримані апеляційним судом, який додав, що інтереси Банку у даній справі не були порушені, оскільки заява останнього із кредиторськими вимогами до Боржника була прийнята судом до розгляду, а дотримання вимог щодо безспірності кредиторських вимог для порушення провадження за особливостями, передбаченими ст. 95 Закону про банкрутство, не вимагається.

Однак, Вищий господарський суд України не погоджується із такими висновками судів, оскільки вони зроблені з невірним застосуванням норм діючого законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 95 Закону про банкрутство якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок передбачений нормами ч. 3 ст. 110, ст. 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також нормами ст. 60 Господарського кодексу України (далі - ГК України), норми яких містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи (суб'єкта господарювання).

Особлива процедура, що передбачена ст. 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови полягають у наступному:

Прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч.ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України, а також повідомлення явних кредиторів персонально у письмовій формі про ліквідацію юридичної особи боржника (ч. 3 ст. 60 ГК України) з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, у тому числі по податках, зборах (обов'язкових платежах). Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 Закону про банкрутство. Повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства - ч. 7 ст. 111 ЦК України та ч. 3 ст. 60 ГК України.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку норм означеної статті.

При цьому, колегія суддів зауважує, що необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство та визнання боржника банкрутом відповідної до цієї статті є додання та наявність доказів на підтвердження всіх передумов для порушення провадження в порядку означеної статті саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.