Постанова ВГСУ від 04.05.2016 року у справі №910/22500/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2016 року Справа № 910/22500/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційні скаргиПриватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України", Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 (головуючий суддя Рябуха В.І., судді Ропій Л.М., Калатай Н.Ф.)у справі№ 910/22500/15 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"доПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"простягнення 26.412.427,85 грн., 31.520,08 євро та 432.163,16 російський рублів, визнання припиненим зобов'язання, визнання відсутнім права,за участю представників:позивачаТкаченко К.В., Козуб Б.Ю., Гончаренко Є.Є.,відповідачаВолошин В.А., Дмитраш О.З., Євтушенко С.В.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 у справі №910/22500/15 відмовлено в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні «Авіалінії України» (далі - МАУ, Клієнт, позивач) до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - Банк, відповідач) про стягнення пені, 3% річних, відшкодування збитків, визнання припиненим зобов'язання та визнання відсутнім права.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 апеляційну скаргу Банку на рішення суду першої інстанції задоволено частково з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 у справі № 910/22500/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову апеляційного господарського суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вимоги та доводи касаційної скарги позивача мотивовані тим, що висновки апеляційного господарського суду про недоведеність заподіяння позивачу збитків у вигляді упущеної (втраченої) вигоди та неправомірність здійсненого позивачем зарахування зустрічних вимог до Банку є наслідком порушення та неправильного застосування судом ряду норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), п. 2 ч. 2 ст. 22, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 601, ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 193, ч. 3 ст. 203, ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225, частин 2, 3 ст. 226 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Також до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 звернувся Банк, який просить вказані рішення та постанову скасувати і прийняти у справі нове рішення, яким в позові МАУ відмовити повністю з підстав, зазначених у касаційній скарзі Банку. На думку Банку, судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 41 ГПК України, п. 8.4 ст. 8, п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст.ст. 22, 533, 601, 602 ЦК України, ч. 2 ст. 198, ст. 224 ГК України, пп. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тощо.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга МАУ підлягає задоволенню, а у задоволенні касаційної скарги Банку слід відмовити з таких підстав.

Як встановлено судами, 02.06.2005 між Спільним закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (попереднє найменування позивача) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є відповідач, укладено договір № 0213/FA-05 на розрахунково-касове обслуговування (далі - договір РКО-1), за умовами якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26006110893980 і поточний рахунок в іноземній валюті (в доларах США) № 26005110893840 та зобов'язується здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування, а Клієнт зобов'язується оплачувати послуги Банку згідно тарифів Банку в порядку і на умовах, визначених договором РКО-1.

Додатковою угодою від 02.04.2007 до договору РКО-1 сторони погодили, що Банк відкриває Клієнту поточний рахунок в іноземній валюті (російських рублях) №26003001089301.

Додатковою угодою від 20.01.2009 до договору РКО-1 сторони погодили, що Банк відкриває Клієнту поточний спеціальний рахунок для виплати компенсацій постраждалим від аварії на ЧАЕС у національній валюті № 2604700108930.

Згідно з п. 8.1 договору РКО-1 даний договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє протягом невизначеного строку.

Судами також встановлено, що 19.11.2010 між позивачем та відповідачем укладено договір № 021-10/АНВ на розрахунково-касове обслуговування (далі - договір РКО-2), за умовами якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26006110893980 і (або) поточний (поточні) рахунок (и) в іноземній валюті: № 26005110893840 (в доларах США), № 26007110893978 (в євро), № 26007110893826 (в фунтах стерлінгах), № 26003110893756 (в швейцарських франках), № 26003001089301 (в російських рублях) та зобов'язується здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування, а Клієнт зобов'язується оплачувати послуги Банку відповідно до тарифів Банку на розрахунково-касове обслуговування рахунків в порядку і на умовах, визначених договором РКО-2.

Додатковою угодою від 14.02.2011 до договору РКО-2 сторони погодили, що Банк відкриває Клієнту спеціальний поточний рахунок в національній валюті згідно зі ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 26046001089302.

Пунктом 1.1 додаткової угоди від 18.09.2014 до договору РКО-2 визначено, що Банк відкриває Клієнту поточний рахунок в національній валюті № 26003001089301.

Згідно з п. 8.1 договору РКО-2 даний договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє протягом невизначеного строку.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що укладені між сторонами договори РКО-1 та РКО-2 за своєю правовою природою є договорами банківського рахунка.

У відповідності до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно з ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

За змістом п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Пунктом 8.4 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів. Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів.

Листом від 05.03.2009 № 25-113/592-3302 Національний банк України роз'яснив, що платіжні доручення клієнтів виконуються банком протягом цього ж робочого дня або не пізніше наступного робочого дня і не можуть перевищувати два операційні дні для внутрішньобанківського переказу коштів, а для міжбанківського переказу коштів не можуть перевищувати три операційні дні або в інші строки, якщо це передбачено в договорі.

З наведених положень законодавства вбачається, що у разі якщо інше не погоджено між клієнтом та банком в договорі банківського рахунка, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі досягнення сторонами згоди про продовження строків виконання банком розрахункових документів клієнта, такі строки у будь-якому випадку не повинні перевищувати трьох операційних днів для міжбанківського переказу та двох операційних днів для внутрішньобанківського переказу.

За умовами договорів РКО-1, РКО-2 Банк взяв на себе зобов'язання, зокрема, вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунків та виконувати за дорученням Клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами (пп. 3.3.2 п. 3.3 договору РКО-1, договору РКО-2).

Згідно з пп. 3.3.3 п. 3.3 договору РКО-1, договору РКО-2 Банк зобов'язується здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків позивача у визначений час з 9-00 год. до 15-00 год., крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів.