Постанова ВГСУ від 04.05.2016 року у справі №904/9641/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2016 року Справа № 904/9641/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "І.К.Вел"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 (головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді Широкобокова Л.П., Прудніков В.В.)на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 (суддя Колісник І.І.)у справі№ 904/9641/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "І.К.Вел"простягнення 26922,87 грн.,

за участю представників:позивачане з'явились,відповідачаПодолінська Т.В.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 у справі №904/9641/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2016, позов задоволено частково: з ТОВ "І.К.Вел" на користь ФОП ОСОБА_4 стягнуто 25500,00 грн. основного боргу, 88,72 грн. 3% річних, 1301,32 грн. пені, 1216,51 грн. витрат по сплаті судового збору та 1997,56 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 526, 610, 611 ЦК України.

При цьому судом апеляційної інстанції, на думку заявника, не надано належної юридичної оцінки твердженням відповідача щодо того, що в договорі не визначено строку виконання зобов'язання. При цьому скаржник вважає, що зобов'язання зі сплати орендної плати у нього не виникло, а заборгованість відсутня. Також заявник касаційної скарги стверджує, що положення договору не містять дати, від якої слід обраховувати порушення зобов'язання за кожен місяць оренди.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились.

Позивачем 27.04.2016 подано до суду заяву про розгляд касаційної скарги без участі позивача у справі.

Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників позивача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "І.К.ВЕЛ" (орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01/08/14 від 01.08.2014 (далі - договір), за умовами якого орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар прийняти у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 приміщення 73 загальною площею 54, 1 кв. м, строком на 2 роки та 11 місяців.

У п. 2.1 договору сторони визначили, що приміщення передається в оренду за "Актом № 1 приймання-передачі приміщення в оренду", який підписується сторонами або уповноваженими особами в день підписання договору і який є його невід'ємною частиною з моменту підписання. Дата підписання Акта № 1 приймання-передачі є початком перебігу строку оренди. Акт № 1 приймання-передачі приміщення має містити посилання на цей договір, відомості про склад і перелік майна, його стан, виявлені недоліки, встановлене в приміщенні інженерне обладнання та його стан, серійні номери лічильників та їх показники на день підписання.

Сторонами у п. 3.1 договору погоджено щомісячну орендну плату за користування приміщенням, яка сплачується в безготівковій формі та складає:

- у період з 01.08.2014 до 31.01.2015 - 7000,00 грн. без ПДВ;

- у період з 01.02.2015 до 31.07.2015 - 8000,00 грн. без ПДВ;

- у період з 01.08.2015 до повернення приміщення з оренди (згідно розділу 2 договору) - 8500,00 грн. без ПДВ. Зазначені розміри орендної плати підлягають щорічній індексації (коефіцієнт індексації дорівнює 1 (одиниці)).

Згідно з п. 3.2 договору оплата орендної плати здійснюється у гривнях шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця у строки та на умовах, зазначених у договорі.

У п. 3.4 договору сторони дійшли згоди, що оплата оренди здійснюється орендарем в безготівковій формі шляхом перерахування передоплати на поточний рахунок орендодавця наступним чином:

- передоплата за перший місяць оренди у розмірі 7000,00 грн. без ПДВ та за останній місяць у розмірі 8500,00 грн. без ПДВ сплачується протягом 5 робочих днів від дня укладення договору;

- за другий і наступні (окрім останнього) місяці оренди орендна плата сплачується щомісячно, не пізніше 02 (другого) числа поточного місяця в національній грошовій одиниці України.

Судами встановлено належне виконання позивачем зобов'язань щодо передачі нежитлового приміщення відповідачу в оренду за договором, що підтверджується Актом №1 прийому-передачі від 01.08.2014. При цьому матеріалами справи цілком підвтерджується право позивача здавати в оренду зазначене приміщення.

Як встановлено судами, строк виконання зобов'язання зі сплати відповідачем орендної плати за жовтень - грудень 2015 року є таким, що настав. Доказів сплати орендної плати у сумі 25500,00 грн. за вказаний період відповідач судам не надав.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Положеннями ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).