ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2017 року Справа № 910/5940/16
Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Селіваненко В.П. і Студенець В.І.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери", м. Київ,
на рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2016
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017
у справі № 910/5940/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" (далі - ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери"), м. Київ,
до публічного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство "Поліграфкнига" (далі - ПАТ "Автотранспортне підприємство "Поліграфкнига"), м. Київ,
про стягнення 18 000,00 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - Кавалець Л.П. предст. (дов. від 10.03.2017)
відповідача - не з'явився
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Автотранспортне підприємство "Поліграфкнига" про стягнення 18 000,00 грн. збитків (упущеної вигоди), завданих у зв'язку з відмовою відповідача від укладення договору про надання юридичних послуг з позивачем.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.05.2016 зі справи № 910/5940/16 (суддя Андреїшина І.О.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 (судді Яковлєв М.Л. - головуючий, Разіна Т.І., Сулім В.В.) у задоволення позову відмовлено з посиланням на необґрунтованість заявлених позовних вимог.
У касаційній скарзі ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери", не погоджуючись із судовими актами попередніх інстанцій, просить їх скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права; прийняти нове рішення про задоволення позову.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:
- як зазначає позивач, між сторонами існувала домовленість (усно та письмово) щодо укладення договору про надання юридичних послуг, згідно з якою позивач зобов'язувався надати відповідачу юридичні послуги щодо отримання останнім статусу платника єдиного податку 3-ї (третьої) групи з відсотковою ставкою єдиного податку, а відповідач повинен був оплатити такі послуги у погодженому розмірі. Письмове оформлення зазначеної домовленості здійснювалося у вигляді листування електронною поштою. На виконання зазначеної вище домовленості, представниками позивача проведено зустрічі з представниками відповідача та обговорено істотні умови майбутнього договору, а також надано попередні консультації та здійснено ряд досліджень щодо вирішення питання отримання відповідачем статусу платника єдиного податку 3-ї (третьої) групи з відсотковою ставкою єдиного податку;
- за твердженням позивача, з метою уникнення для відповідача негативних наслідків у вигляді грошових витрат, оформлення його переходу на єдиний податок необхідно було здійснити до 15.03.2016. Також відповідачу було надіслано погоджений проект договору в електронному вигляді (лист від 02.03.2016). Проте, після проведених зустрічей, наданих консультацій та здійснених досліджень, відповідач відмовився від укладення договору з позивачем. При цьому, відповідач скористався консультаціями та результатами досліджень позивача і самостійно отримав статус платника єдиного податку 3-ї (третьої) групи з відсотковою ставкою єдиного податку, про що позивач дізнався 17.03.2016, відповідно до інформації, наявної у відкритому Реєстрі платників єдиного податку на сайті Державної фіскальної служби України;
- на останній електронний лист позивача від 17.03.2016 щодо укладення договору, відповіді від відповідача не отримано.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що у процесі розгляду справи місцевим господарським судом позивачем виставлено відповідачу рахунок від 08.04.2016 № 32 на 18 000,00 грн. із наступним призначенням платежу: "оплата за відмову в укладенні договору грошові збитки (упущену вигоду) згідно позовної заяви". Відповідач сплатив на користь позивача 9000,00 грн. згідно платіжного доручення від 12.04.2016 № 267 з наступним призначенням платежу: "оплата за юридичні послуги згідно рах. № 32 від 08.04.2016. Без ПДВ".
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 18 000,00 грн. збитків (упущеної вигоди, що складає вартість послуг за договором), завданих внаслідок відмови відповідача від укладення договору про надання юридичних послуг з позивачем.
Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Сервіси для юристів