Постанова ВГСУ від 04.04.2017 року у справі №910/15304/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року Справа № 910/15304/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Ходаківської І.П., Швеця В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобудсервіс 2006"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.02.2017у справі№ 910/15304/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Анфас"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Технобудсервіс 2006"простягнення 156 831, 13 грн.

за участю представників: позивачаБогдан І.В. - предст., дов. від 04.01.17відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Анфас" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобудсервіс 2006" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 156831,13 грн, з яких: 141488,16 грн - основний борг, 3% річних в розмірі 15342,97 грн. Позовні вимоги обґрунтовано статтями 526, 530, статтею 610, частиною першою статті 612, статтями 625, 837 Цивільного кодексу України та вмотивовано неповним виконанням відповідачем зобов'язань оплатити надані за договором ремонтні роботи.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, вказавши, що договір, на підставі якого позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості, відсутній у відповідача, кореспонденцію про зміну реквізитів договору не отримував, підписані акти виконаних робіт є неналежними доказами, оскільки складені у формі, яка не відповідає встановленим вимогам щодо форми акта виконаних підрядних робіт КБ-2в, затвердженим Наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 № 554 та їх неможливо ідентифікувати щодо будь-якого договору, акти приймання виконаних робіт саме за договором підряду № 42 М від 16.09.2011 відсутні, а акт виконаних робіт за вересень 2011 датований 14 вересня 2011 року, тобто, раніше, ніж укладено договір.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 (суддя Лиськов М.О.) позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобудсервіс 2006" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Анфас" 141488,16 грн основного боргу, 15342,97 грн 3% річних та 3136,63 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 у цій справі (судді: Андрієнко В.В. - головуючий, Буравльов С.І., Шапран В.В.) вказане рішення залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технобудсервіс 2006" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник послався на те, що суд визнав встановленими обставини справи, які не підтверджуються належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України; суди неповно встановили обставини справи не з'ясувавши дійсних відносин, що склалися між сторонами, враховуючи наявність двох різних договорів підряду, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просив судові рішення у справі залишити без змін, зазначаючи, що касаційна скарга фактично зводиться до переоцінки повно та належно встановлених судами обставин справи. Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

Відповідач надіслав клопотання про відкладення розгляду справи зазначаючи, що явка його представника у призначене судом засідання є неможливою з поважних причин.

Судова колегія відзначає, що ухвалою суду участь представників у судовому засіданні не визнавалась обов'язковою; доводів та причин необхідності участі свого представника в судовому засіданні та неможливості розгляду касаційної скарги за його відсутності відповідач не навів, відтак, подане клопотання суд відхилив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Технобудсервіс 2006" (замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "АНФАС" (виконавець) уклали договір № 42М, при укладанні якого допущено помилку в його номері та даті, про що позивач направив відповідачу лист № 17-09/14 від 17.09.2011 із зазначенням відповідних вірних реквізитів.

Пунктом 1.1. вказаного вище договору сторони погодили, що підрядник бере на себе зобов'язання виконати за технічним завданням замовника (додаток № 1) ремонтні роботи по улаштуванню покрівельного покриття виробничих приміщень із застосуванням ТПО мембрани 1, 2 мм за адресою: м. Ужгород, вул. Болгарська, 3, згідно з схемою покрівлі (додаток № 2), а змовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. За пунктом 2.1 договору договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Замовник перераховує аванс у розмірі 30% від вартості будівельно-монтажних робіт на розрахунковий рахунок підрядника протягом 5 банківських днів з дня підписання договору. Подальше фінансування здійснюється замовником згідно з графіком фінансування (додаток № 5), який є невід'ємною частиною договору. Замовник здійснює оплату вартості виконаних підрядником робіт щомісячно, до 5 числа місяця, наступного за звітнім, на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт з врахуванням авансових платежів (пункти 3.2, 3.3, 3.4 договору).

Суди встановили, що 19.09.2011 сторони підписали акт виконаних робіт № 1 за вересень місяць 2011 на суму 35078,50 грн, а 12.12.2011 - акт виконаних робіт № 2 за грудень місяць 2011 на суму 484488,16 грн.

Однак розрахунки за виконані роботи відповідач здійснив частково на суму 378000,00 грн., розмір його заборгованості складає 141488,16 грн. Нездійснення відповідачем остаточних розрахунків за виконані роботи і стало підставою для звернення позивача з даним позовом про стягнення заборгованості та 3% річних.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини, що відповідають договору підряду; при цьому позивач виконав обумовлені роботи в повному обсязі, натомість, відповідач доказів на підтвердження сплати вартості виконаних робіт в повному обсязі не надав.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції з вказаними висновками погодився та зазначив, що факт наявності будь-яких інших правовідносин сторін з виконання робіт відповідач не довів; відповідач отримав лист про зміну номеру та дати договору, підтвердженням чого є копії банківських виписок з розрахункового рахунку позивача, де у призначенні платежів, отриманих від відповідача, наявний новий номер договору № 42 М від 16.09.2011; відповідач протягом року після підписання договору здійснив оплату більшої частини робіт саме за вказаним вище договором.

Колегія суддів зазначає, що за приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України). За змістом статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суди встановили, що між сторонами виникли відносини, які відповідають правовідносинам за договором підряду, визначеним частиною першої статті 837 Цивільного кодексу України, за якими одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з приписами статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна договору або способи її визначення, ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково.