ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2017 року Справа № 910/14482/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Вовк І.В., Корнілова Ж.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 у справі № 910/14482/16 господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Поліграф" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак"простягнення 78 556 грн.,за участю представників
позивача: Козачишина В.С.,
відповідача: Хашко О.М.,
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Поліграф" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак" про стягнення 78 556 грн., з яких: 73 080 грн. попередньої оплати за товар неналежної якості, 1 600 грн. витрат на перевезення товару та 3 876 грн. витрат на проведення експертизи.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.09.2016 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 73 080 грн. попередньої оплати та 3 876 грн. витрат на проведення експертизи. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржу постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Поліграф" (покупцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак" (постачальником) 01.01.2012 укладено договір поставки № 39М/12, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити пакувальний матеріал (далі - товар) у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно до умов договору на підставі специфікації та накладних, які є його невід'ємними частинами.
Між сторонами було підписано ряд додаткових угод, якими останні продовжували строк дії вищевказаного договору.
Позивачем було надано відповідачу замовлення від 23.02.2016 на поставку плівки пакувальної полімерної (проз) TS 40/900 у кількості 1 218 кг на загальну суму 73 080 грн. з ПДВ.
На підставі рахунка відповідача від 24.02.2016 № 74703 позивач здійснив попередню оплату в сумі 73 080 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 26.02.2016 № 78, копія якого наявна в матеріалах справи.
Вказана оплата здійснена позивачем за товар, поставлений відповідачем відповідно до видаткової накладної від 26.02.2016 № 743.
За твердженнями позивача поставлений відповідачем товар виявився неналежної якості, не відповідав продукції, заявленій у видатковій накладній від 26.02.2016 № 743, у зв'язку з чим представниками позивача 29.02.2016 складено комісійний акт № 2/02 про виявлення невідповідності потребам НД матеріалів при вхідному контролі. Так в акті зазначено, що позивачем доставлено дві палети загальною вагою 600 кг, на яких знаходились невеликі рулони плівки різних параметрів (ширина, товщина), серед яких не було жодного рулону, який би відповідав параметрам матеріалу "Плівка пакувальна полімерна (проз) ТS 40/900". Також в акті відображено, що 27.02.2016 фотографії палет було надіслано Тереховому Захару - керівнику відділу продажів відповідача. Комісією у складі представників позивача було прийнято рішення про визнання поставленої відповідачем плівки браком та про заявлення відповідачу вимоги про доставку плівки згідно з замовленими параметрами за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак" або ж повернення коштів у розмірі 73 080 грн.
Позивач звертався до відповідача з листом від 10.03.2016 № 78 у якому просив останнього направити свого уповноваженого представника для участі у проведенні Одеською регіональною торгово-промисловою палатою Торгово-промислової палати України експертизи плівки, поставленої 27.02.2016 за накладною № 743 від 06.02.2016.
Відповідно до висновку експерта № УТЭ-488 від 15.03.2016 пред'явлена для дослідження плівка полімерна має різні розміри та найменування всупереч даним видаткової накладної від 26.02.2016 № 743, в якій зазначено "Плівка пакувальна полімерна (проз) TS 40/900, кількість 1 218 кг". Крім того, експертами зафіксовано, що фактична маса брутто пред'явленої полімерної плівки в кількості 2 палет склала 778, 81 кг.
З огляду на викладені обставини позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 24.03.2016 № 99 про повернення сплачених за поставку товару коштів. Цим же листом позивач повідомив відповідача про необхідність забрати поставлену плівку та попередив про її подальшу утилізацію на місці у випадку відмови забрати товар.
Відповідач 08.04.2016 направив на адресу позивача лист, в якому зазначив, що експертами не було встановлено ні належності двох палет, ані їхнього вмісту до поставки за накладною № 743 від 26.02.2016, а тому такий висновок не може вважатись належним доказом. При цьому відповідач зазначив, що невідповідність поставленого товару видатковій накладній підтверджується лише заявами та актом позивача, складеного в присутності представників останнього, що також не може вважатися належним та допустимим доказом невідповідності поставленого товару видатковій накладній.
У зв'язку з відмовою відповідача повернути позивачу 73 080 грн. попередньої оплати, а також оплатити витрати на перевезення плівки та проведення експертизи, останній звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що: позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту здійснення поставки товару на підставі укладеного договору; позивач не скористався своїм правом на реалізацію отриманого товару та не повернув його відповідачу всупереч вимогам ч. 8 ст. 268 Господарського кодексу України; невідповідність поставленого товару видатковій накладній підтверджується лише актом позивача, який складений в односторонньому порядку, а експертний висновок ідентифікує лише вміст двох палет, однак експертами не встановлено належність цих двох палет, а також їхнього вмісту. Враховуючи викладене місцевий господарський суд дійшов висновку, що факт поставки неякісного товару належними та допустимими доказами позивачем не доведено.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про часткове задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що висновком експерта чітко встановлено невідповідність поставленого товару заявленому у накладній, під час проведення експертизи представником постачальника жодних заперечень надано не було, у зв'язку з чим доведеним є факт невідповідності поставленого товару відомостям, зазначеним у видатковій накладній, а відтак вимога про стягнення 73 080 грн. попередньої оплати є законною та обґрунтованою. Враховуючи, що понесені позивачем витрати на проведення експертизи підтверджуються наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 330 від 21.03.2016, а її проведення зумовлено неналежним виконанням постачальником своїх зобов'язань, апеляційний господарський суд стягнув з останнього на користь позивача 3 876 грн. вартості експертизи. При цьому з огляду на відсутність доказів понесення витрат на перевезення товару у сумі 1 600 грн. суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні вимог в цій частині.
Колегія суддів касаційної інстанції частково погоджується з висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.
Сервіси для юристів