Постанова ВГСУ від 04.04.2016 року у справі №910/11604/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 року Справа № 910/11604/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуФедерації професійних спілок працівників малого та середнього підприємництва Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 (головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Шапран В.В.)у справі№ 910/11604/15 Господарського суду міста Києваза позовомВсеукраїнської професійної спілки працівників малого та середнього бізнесу "Єднання"доФедерації професійних спілок працівників малого та середнього підприємництва України,треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Всеукраїнська профспілка працівників-мігрантів в Україні та за її межами, 2. Профспілкова організація "Чернігівська профспілка підприємців "Єдність", 3. Профспілкова організація "Чернігівська профспілка підприємців", 4. Профспілкове об'єднання працівників малого та середнього бізнесу "Столиця"провизнання недійсними рішень,за участю представників позивачаМельник О.В.,відповідачаВнучко С.М.,третіх осібне з'явились,ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2015 у справі №910/11604/15 у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2015 у справі № 910/11604/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю: визнано недійсними рішення прийняті ІХ Позачерговим З'їздом Федерації профспілок працівників малого та середнього підприємництва України, який відбувся 09.06.2013, оформлене протоколом від 09.06.2013; поновлено права Всеукраїнської професійної спілки працівників малого та середнього бізнесу "Єднання" на участь в Федерації профспілок працівників малого та середнього підприємництва України.

Не погоджуючись з даною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано та порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", ст.ст. 1, 83, 84 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, відповідно до п. 1.1 Статуту Федерації професійних спілок працівників малого та середнього підприємництва України Федерація є всеукраїнським неприбутковим добровільним об'єднанням всеукраїнських, обласних, місцевих профспілок, інших галузевих, міжгалузевих та регіональних профспілок (членські організації Федерації), що представляють інтереси громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності - працівників підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду господарювання, територіальної, галузевої чи фахової приналежності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та осіб, що забезпечують себе роботою самостійно, навчаються в професійно-технічних і вищих навчальних закладах, які тимчасово не працюють, вибули на пенсію.

09.06.2013 відбувся ІХ Позачерговий З'їзд Федерації професійних спілок працівників малого та середнього підприємництва України, рішення якого оформлені протоколом від 09.06.2013.

Всеукраїнська професійна спілка працівників малого та середнього бізнесу "Єднання" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Федерації професійних спілок працівників малого та середнього підприємництва України про визнання рішень, прийнятих ІХ Позачерговим З'їздом Федерації профспілок працівників малого та середнього підприємництва України, який відбувся 09.06.2013, недійсними, посилаючись на їх прийняття з порушенням приписів чинного законодавства.

Суди першої та апеляційної інстанцій, розглянувши вказаний позов по суті, залишили поза увагою таке.

Як зазначено у п. п. 1, 2, 3, 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (ст. 12 ГПК України.

З огляду на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 ГК України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства; і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Як вбачається з встановлених судами обставин справи, як позивач, так і відповідач не є суб'єктами підприємницької діяльності, а відносини між ними не є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів (п. 1); справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів (п. 4).

Як зазначено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 за № 13, до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У разі якщо суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) справам, що виникають із корпоративних відносин, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 1 ГПК господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів відзначає, що спірні правовідносини, які склались між сторонами спору, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, не можуть вважатися корпоративними в розумінні вищевказаних вимог законодавства.

Колегія суддів також відзначає, що публічно-правові спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, віднесено п. 3 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України до юрисдикції адміністративних судів.

Поняття суб'єкта владних повноважень визначено у п. 7 ст. 3 КАС України як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто суб'єктом владних повноважень може бути орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, які здатні нав'язувати волю, підкоряти собі, виражати владу що-небудь робити та наділені сукупністю прав і обов'язків державних органів і громадських організацій, а також посадових та інших осіб, закріплених за ними у встановленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.