ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2015 року Справа № 910/22402/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства „Електровимірювач"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014у справі№910/22402/13 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства „Електровимірювач"доПублічного акціонерного товариства„ОТП Банк"третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю „Елім-партнер"про визнання недійсним договору поруки в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Салій М.В.,
- відповідача Вабіщевич Т.В.,
- третьої особи повідомлений, але не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2014 у справі №910/22402/13 скасовані постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2014 у даній справі; справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
За результатами нового розгляду даної справи, рішенням господарського суду міста Києва від 27.10.2014 (суддя Мельник В.І.) задоволений позов Публічного акціонерного товариства „Електровимірювач" (надалі - ПАТ "Електровимірюч"/скаржник); за рішенням визнано недійсним договір поруки №SR 06-95/28-1 від 15.08.2006, укладений між АКБ "Райффайзенбанк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" (відповідач у даній справі) та позивачем.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 (судді: Мартюк А.І., Зубець Л.П., Новіков М.М.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
Позивач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.
У судовому засіданні 04.03.2015 представником ПАТ "Електровимірювач" було заявлено клопотання про відкладення розгляду даної справи у звязку з незявленням у дане судове засідання представника ТОВ "Елім-Партнер", яке за результатами його розгляду було відхилено, оскільки в ухвалі про призначення справи до провадження, учасники повідомлялися про те, що незявлення їх уповноважених представників у судове засідання не є підставою для відкладення розгляду даної справи.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Предметом даного спору є вимога позивача про визнання недійсним договору поруки №SR 06-95/28-1 від 25.08.2006 (надалі - спірний договір).
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що спірний договір з боку позивача був підписаний особою - головою правління позивача - Гречко С.М., з перевищенням повноважень, оскільки відсутнє рішення наглядової ради позивача на уповноваження голови правління на вчинення таких дій та передачі майна в заставу; крім того, позивач стверджує, що вчиняючи спірний договір, Гречко С.М. поручився майном товариства (позивача) на суму, яка більше ніж на 100% перевищує вартість активів товариства, що суперечить вимогам законодавства і статутним документам.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, погодився із доводами позивача, покладеними в обгрунтування підстав позову. При цьому, встановив, що, 15.08.2006 між відповідачем та третьою особою у справі укладений договір про надання кредиту №CR 06-326/28-1, відповідно до якого відповідач (банк) надав третій особі у справі - Товариству з обмеженою відповідальністю „Елім-партнер", кредит у сумі, що не перевищує 4 500 000,00 євро.
Протоколом наглядової ради від 08.08.2006 №23 ВАТ "Електровимірювач" надано повноваження голові правління вказаного товариства Гречко С.М. представляти інтереси цього товариства при наданні дозволу ТОВ" Елім-Партнер" на підписання кредитного договору та отримання ТОВ "Елім-Партнер" кредиту в АКБ "Райффазенбанк Україна" на суму 4,5 млн. євро; крім того, надано згоду на поручительство ВАТ "Електровимірювач" перед АКБ "Райффазенбанк Україна" згідно з умовами договору про надання кредиту; дозволено Гречко С.М. підписати забезпечувальний (спірний) договір поруки.
Протоколом №11 засідання наглядової ради позивача від 03.09.2007 вирішено надати Гречку С.М. повноваження на підписання із ЗАТ "ОТП Банк" договору поруки в забезпечення кредитного договору №CR 06-326/28-1 на суму 5 750 000,00 млн. євро.
15.08.2006 в якості забезпечення виконання третьою особою у справі своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором, між позивачем та відповідачем був укладений договір поруки №SR 06-95/28-1.
11.09.2007, 13.08.2008, 21.01.2009, 14.12.2010, 14.01.2011, 11.07.2011 позивач та відповідач вносили зміни до договору поруки №SR 06-95/28-1 від 15.08.2006.
В той же час, як зазначив місцевий суд, наступними змінами, що вносилися до спірного договору поруки, зокрема, договором №4 - сторони передбачили, що датою повернення кредиту є 15.09.2014, розмір кредиту - 6 436 109,79 євро; договором №5 - внесли змін до вказаного договору поруки щодо солідарної відповідальності поручителя; договором №6 - збільшили суму кредиту до 6 791 316,75 євро, за яку поручився позивач. Однак, такі дії були вчинені без згоди наглядової ради, у зв'язку з чим, голова правління позивача - Гречко С.М., вийшов за межі наданих йому повноважень.
Крім того, керуючись ст.ст. 2, 52, 70 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 46 Закону України "Про господарські товариства", положеннями статуту позивача у редакції станом на 30.09.2010, місцевий господарський суд прийшов до висновку про те, що договори №№ 4, 5, 6 про внесення змін до спірного договору поруки є "значними правочинами", а тому, мали укладатися за рішенням загальних зборів позивача за поданням наглядової ради останнього, чого зроблено не було, а тому, спірний договір поруки слід визнати недійсним в силу положень ст.ст. 203, 215 ЦК України. Доводи відповідача з посиланням на ст. 241 ЦК України в частині подальшого схвалення спірного правочину позивачем, місцевим судом відхилені, з підстав відсутності наступного схвалення спірного правочину, яким би мало бути відповідне рішення загальних зборів акціонерів позивача. Відхиляючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, місцевий суд послався на те, що оскільки останнім днем повернення кредиту є 15.09.2014, про що позивач та відповідач домовились у спірному договорі поруки, то відповідно, перебіг строку позовної давності до спірного договору, починається з дня, наступного за вказаним днем, а тому, позивач не пропустив строк позовної давності для звернення із даним позовом.
Апеляційний господарський суд, не погодився із такими висновками суду першої інстанції, та скасував його, про що зазначалося вище, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Приписи постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про визнання угод недійсними" передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Сервіси для юристів