Постанова ВГСУ від 04.03.2015 року у справі №910/15027/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року Справа № 910/15027/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.,суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТехНова"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід23.12.2014у справі№910/15027/14Господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТехНова"простягнення суми

за участю

- позивача:Букоємський Р.В. (довіреність від 13.05.2014р.)- відповідача:Комісар С.П. (довіреність від 23.12.2014р.),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТехНова" (далі - відповідач) 176891,80 грн., з яких 128231,55 грн. - пеня, 23013,95 грн. - збитки від інфляції та 25646,31 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, відповідач несвоєчасно здійснив оплату поставленого товару виходячи із умов п.6.1 укладеного між ними договору купівлі-продажу природного газу, у зв'язку з чим, йому були нараховані пеня, 3% річних та збитки від інфляції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.), позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані вище судові рішення та прийняти нове, про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві позивач вказує на те, що судами повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 11111 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спір у даній справі виник з приводу оплати відповідачем відпущеного позивачем відповідачу природного газу на підставі укладеного 03.08.2012 між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, договору купівлі-продажу природного газу №15/07-ПР (далі за текстом - Договір), а саме щодо визначення відповідно до умов договору строку настання такої оплати.

Також встановлено, що згідно п. 1.2 Договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб.

Обсяги запланованого постачання природного газу щодо кожного місяця за період постачання встановлено у п. 2.1 договору. Корегування планових обсягів газу оформляється покупцем у вигляді заявки (п.3.1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Виходячи зі змісту п. 3.4 Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцю один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Кількість газу, яка подається покупцю, визначається за показниками комерційних вузлів обліку газу останнього (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами наступним чином:- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу; - оплата в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Задовольняючи позов місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що оскільки відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, у позивача наявні правові підстави вимагати стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, розрахунок яких суд апеляційної інстанції визнав вірним, а позовні вимоги обґрунтованими.

Між тим з такими висновками судів погодитись не можна виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1).

Так, судами обох інстанцій встановлено, що за умовами 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами наступним чином:- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу; - оплата в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

При цьому судами також встановлено, що за змістом п. 3.4 Договору акти приймання - передачі газу, у яких зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Таким чином із встановлених судами обставин справи вбачається, що сторони у договорі визначили акт приймання-передачі виконаних робіт суттєвим елементом встановлених між ними правовідносин, а тому договір як джерело матеріального права при вирішенні спору підлягав застосуванню у повному обсязі згідно зі статтями 6, 11 Цивільного кодексу України.

Подібна правова позиція викладена, зокрема, і у постановах Вищого господарського суду України від 02.02.2010 зі справи Господарського суду міста Києва №7/251, від 01.02.2011 зі справи Господарського суду міста Києва №42/228-7/827, від 26.04.2011 зі справи Господарського суду міста Києва №42/231-7/825-41/488, від 05.07.2011 зі справи Господарського суду міста Києва №42/227-7/111-37/586.

У відзиві на позов, поданому суду першої інстанції (а.с.40-41), відповідач посилався на те, що на підставі вказаних умов договору ним було здійснено остаточний розрахунок за поставлений природний газ після оформлення у встановленому порядку актів приймання - передачі газу з дотриманням встановлених строків.