Постанова ВГСУ від 04.02.2014 року у справі №904/7731/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року Справа № 904/7731/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 рокуу справі№904/7731/13 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" до 1.Фермерського господарства "АКО" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" простягнення 139 951,49 грн. за участю представників сторін:

позивача: Фурман В.В.,

відповідача 1: не з'явився,

відповідача 2: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просив суд стягнути солідарно з Фермерського господарства "АКО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" на свою користь суму заборгованості в розмірі 139951,49 грн., з яких: проіндексована сума боргу - 116581,86 грн., сума процентів за користування кредитом 22175,33 грн., пеня - 1194,30 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2013 року у справі №904/7731/13, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2013р., позов задоволено частково, стягнуто солідарно з Фермерського господарства "АКО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 26581,86 грн. боргу, 22175,33 грн. процентів за користування товарним кредитом, 1194,30 грн. пені.

Присуджено до стягнення з Фермерського господарства "АКО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 899,47 грн. витрат по оплаті судового збору, 1928,10 грн. витрат по оплаті послуг адвоката. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 899,47 грн. витрат по оплаті судового збору, 1928,10 грн. витрат по оплаті послуг адвоката. В решті позовних вимог відмовлено. Крім того припинено провадження у справі в частині позовних вимог про солідарне стягнення з Фермерського господарства "АКО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" заборгованості в сумі 40000,00 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, ТОВ "Агросфера" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року скасувати в повному обсязі, а рішення місцевого господарського суду від 19.11.2013р. скасувати частково в частині позовних вимог щодо стягнення понесених позивачем судових витрат, які складаються зі сплаченого судового збору та витрат на послуги адвоката, прийняти в цій частині нове рішення, яким солідарно стягнути з відповідачів судовий збір та витрати на послуги адвоката.

Касаційна скарга мотивована тим, що місцевий суд не мав жодних підстав розглядати позовні вимоги в частині стягнення понесених позивачем судових витрат окремо щодо кожного з відповідачів та будь-яким чином ділити між ними стягнену суму судових витрат, а тому скаржник вважає, що господарський суд неправильно застосував ст.49 ГПК України. В іншій частині рішення місцевого суду та постанова апеляційного суду заявником не оскаржується.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині солідарного стягнення з Фермерського господарства "АКО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 26581,86 грн. боргу, 22175,33 грн. процентів за користування товарним кредитом, 1194,30 грн. пені, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, вказав, що оскільки відсутні докази оплати відповідачами на користь позивача вартості поставленого товару з урахуванням проіндексованої суми вартості товару у розмірі 26581,86грн., правильністю нарахування позивачем процентів за користування товарним кредитом та пені, відповідно до умов договору, тому в цій частині позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими. В частині стягнення 50 000 грн. боргу відмовлено у зв'язку зі сплатою відповідачем 1 даної суми до пред'явлення позову. Також, оскільки на час вирішення спору в суді першої інстанції відповідачем-1 сплачено 40000,00 грн. боргу за переданий товар, в цій частині припинено провадження по даній справі за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України. Судові витрати, які складають з сум судового збору та витрат на оплату адвоката, на підставі ст. 49 ГПК України, були покладені в рівних частинах на відповідачів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Як вже зазначалося вище, предметом касаційного оскарження є рішення місцевого суду, яке залишено без змін постановою апеляційного господарського суду, в частині стягнення понесених позивачем судових витрат, які складаються зі сплаченого судового збору та витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що посилання скаржника на порушення судом першої та апеляційної інстанцій вимог ст. 49 ГПК України є безпідставними, оскільки, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивачем надано належні докази в підтвердження його витрат на оплату послуг адвоката в сумі 6 000 грн. (договір про надання послуг адвоката у сфері права від 20.09.2013, ордер серії ДП №353/000005 на надання правової допомоги ТОВ "Агросфера" адвокатом ОСОБА_5 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 18.06.2007р., акт приймання-передачі наданих послуг від 19.11.2013р., рахунок на оплату №7 від 18.11.2013р., платіжне доручення №52503, згідно з яким позивач перерахував 6000 грн. Адвокатському об'єднанню "Адвокатське Бюро "БАРРІСТЕР).

Отже, витрати позивача на оплату послуг адвоката є однією зі складових частин судових витрат, а тому їх розподіл між сторонами у справі правомірно визначено судом апеляційної інстанції відповідно до загальних правил, встановлених ч.5 ст. 49 ГПК України.

З урахуванням наданих позивачем доказів господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідачів витрати на оплату послуг адвоката та судовий збір в рівних частках.

Позивач же в касаційній скарзі, посилаючись на ст.ст.541, 543, 554 ЦК України, вважає, що судові витрати повинні стягуватися солідарно.

Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з даною нормою солідарний обов'язок може виникати лише в двох випадках: перше - коли солідарний обов'язок прямо передбачений законом; друге - коли передбачений договором.

Солідарне стягнення судових витрат не передбачено законом та між сторонами відсутній договір щодо солідарної сплати судових витрат.

Згідно з п.6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

З зазначених обставин колегія суддів погоджується з рішенням господарського суду щодо розподілу судових витрат та витрат на послуги адвоката в рівних частках.