Постанова ВГСУ від 03.12.2014 року у справі №920/1884/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 920/1884/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сумихімпром", м. Сумина ухвалувід 18.08.2014 господарського суду Сумської області та постановувід 07.10.2014 Харківського апеляційного господарського суду у справі№920/1884/13 господарського суду Сумської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", м. Київдопублічного акціонерного товариства "Сумихімпром"про стягнення 4 738 023 грн.за участюВідділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.01.2014 у справі № 920/1884/13, залишеним без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 та Вищого господарського суду України від 11.06.2014, позов задоволений. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" (далі - відповідач) на користь публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - позивач), 3 683 995, 44 грн. боргу за процентами, 3% річних у сумі 742 292,80 грн. на заборгованість по тілу кредиту та в сумі 311 743,75 грн. на заборгованість за процентами, а також судові витрати.

12.03.2014 на виконання судового рішення господарським судом Сумської області був виданий відповідний наказ.

31.03.2014 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області (далі - ВДВС) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Сумської області від 12.03.2014 та надано боржнику семиденний строк для добровільного виконання судового рішення.

11.04.2014 ВДВС винесено постанову про стягнення з відповідача виконавчого збору в сумі 480 648,30 грн.

18.07.2014 до господарського суду Сумської області надійшла скарга відповідача на дії ВДВС з вимогою про скасування постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки, на думку відповідача, стягнення виконавчого збору повинно відбуватися тільки після здійснення державним виконавцем фактичного виконання судового рішення.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.08.2014 (суддя Зражевський Ю.О.) в задоволенні вказаної скарги відмовлено повністю. Суд першої інстанції виходив з того, що після спливу строку для добровільного виконання боржником судового рішення ВДВС приступає до його примусового виконання та, відповідно, має правові підстави для стягнення виконавчого збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 (судді: Фоміна В.О.,- головуючий, Крестьянінов О.О., Шевель О.В.) зазначену ухвалу залишено без змін із тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.03.2014 ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Сумської області від 12.03.2014 про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у загальній сумі 4 738 023 грн., які становлять заборгованість за кредитним договором за період з 15.05.2012 по 01.12.2012. Одночасно відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" боржнику надано семиденний строк з моменту винесення постанови для добровільного виконання рішення суду.

Оскільки боржником у наданий семиденній строк рішення про стягнення спірної заборгованості добровільно не виконано, 11.04.2014 ВДВС прийнято спірну постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

За приписами ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

У свою чергу стаття 43 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює порядок розподілу стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум, згідно з якою у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми.

Системний аналіз статей 25, 28, 43 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить, що винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору має місце одночасно з початком процедури примусового виконання судового рішення, а фактичне стягнення цих коштів відбувається одночасно із задоволенням вимог стягувача пропорційно сумі, отриманій державним виконавцем внаслідок вжиття заходів з примусового виконання судового рішення.

За таких обставин спірна постанова ВДВС відповідає вимогам ст.ст. 25, 28 Закону України "Про виконавче провадження", а висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення скарги відповідача є законними та обгрунтованими.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що 24.10.2011 порушено справу № 5021/2509/2011 про банкрутство відповідача у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Предметом судового розгляду у даному позовному провадженні було стягнення з відповідача (боржника) поточної заборгованості, тобто яка виникла після порушення провадження у справі про його банкрутство.

Як на момент прийняття судових рішень про стягнення поточної заборгованості, так і на момент відкриття виконавчого провадження та винесення спірної постанови ВДВС, відповідач перебував у процедурі санації, проте без затвердженого судом плану санації. Зазначені обставини відображені в постанові Вищого господарського суду України від 30.09.2014 у справі № 5021/2509/2011.

Отже, дії державної виконавчої служби у цьому випадку не обмежені планом санації, тому стягнення з боржника поточної заборгованості відбувається без будь-яких обмежень, оскільки на таку заборгованість не розповсюджується дія запровадженого у зв'язку з порушенням справи про банкрутство мораторію на задоволення вимог кредиторів (ст. 12 Закону про банкрутство).

За таких обставин оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись, ст.ст. 25, 28, 43 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ: