Постанова ВГСУ від 03.12.2014 року у справі №904/4536/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 904/4536/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого, доповідача),

Стратієнко Л.В.,

Кондратової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2014 року у справі № 904/4536/14 за позовом національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" про стягнення суми, -

Встановив:

У червні 2014 року національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" про стягнення 611559,93 грн. пені за період з 18 липня 2012 року по 14 листопада 2012 року, 257067,96 грн. 3 % річних за період з 18 липня 2012 року по 28 грудня 2012 року, нарахованих внаслідок порушення відповідачем строків оплати прийнятого у січні-квітні 2012 року природного газу за договором № МР001-2006-ТЕ від 19 січня 2012 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2014 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 305779,96 грн. пені, 257067,96 грн. 3 % річних, 17372,56 грн. судового збору. В частині позовних вимог щодо стягнення 305779,96 грн. пені відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 305779,96 грн. пені скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позову в даній частині.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 19 січня 2012 року сторонами укладено договір № МР001-2006-ТЕ про закупівлю природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ у обсязі, обумовленому договором, з використанням покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням і релігійними організаціями. Пунктом 1.2 договору передбачено, що передача покупцю природного газу в період із 1 січня по 31 грудня 2012 здійснюється в загальному обсязі 39986,285 тис. м3, у тому числі, по місяцях (у тис. м3): січень - 9584,342, лютий - 7403,318, березень - 6003,358, квітень - 2428,430, жовтень - 2658,1104, листопад - 4342,559, грудень - 7566,174.

Загальна вартість договору на дату його укладення разом з ПДВ становить 52350044,32 грн.

На виконання умов договору позивачем, в період з січня по квітень 2012 року, передано, а відповідачем прийнято природний газ в обсязі 26879,889 тис. м3 на загальну суму 35191150,66 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31 січня 2012 року, 29 лютого 2012 року, 31 березня 2012 року, 30 квітня 2012 року.

Проте, прийнятий газ відповідачем оплачений частково та з порушенням строку, передбаченим договору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 4 жовтня 2012 року у справі № 42/5005/6995/2012 позов Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" про стягнення боргу в розмірі 19276159,03 грн., інфляційних втрат у сумі 85101,97 грн., пені в сумі 527525,45 грн. за період з 14 лютого 2012 року по 17 липня 2012 року, 3 % річних у сумі 209884,83 грн. за період з 14 лютого 2012 року по 17 липня 2012 року, штрафу в сумі 1081462,71 грн. задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача зазначені суми.

Відповідач суму основної заборгованості за отриманий у січні - квітні 2012 року природний газ за договором № МР001-2006-ТЕ про закупівлю природного газу від 19 січня 2012 року оплатив з порушенням строку, передбаченого п. 4.1 договору, що підтверджується матеріалами справи, в зв'язку з чим позивач в позовній заяві у даній справі просить стягнути з відповідача 257067,96 грн. 3% річних за період з 18 липня 2012 року по 28 грудня 2012 року та 611559,93 грн. пені за період з 18 липня 2012 року по 14 листопада 2012 року.

Розглядаючи заявлений позов по суті, господарський суд першої інстанції, керуючись нормами ст.ст. 525, 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 230-232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", встановивши факт порушення відповідачем зобов'язань зі своєчасної оплати поставленого природного газу, який підтверджений матеріалами справи, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача. Проте, оцінивши інтереси сторін, ступінь виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідки порушення зобов'язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінку винної сторони, враховуючи тяжке фінансове становище відповідача та положення ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України щодо можливості зменшення розміру неустойки, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача 305779,96 грн. пені, що становить 50 % від суми, заявленої позивачем до стягнення, та 257067,96 грн. 3 % річних і, відмовивши в задоволенні іншої частини позову.

З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний господарський суд, залишивши його без змін.

Висновок попередніх судових інстанцій про можливість зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню за порушення зобов'язань, та часткове задоволення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, стосовно порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм ст.ст. 219, 229, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-552 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні зазначених норм чинного законодавства, а тому, не можуть братися судом касаційної інстанції до уваги.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ: