ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2016 року Справа № 913/188/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівКорсака В.А., Бакуліної С.В.,розглянувши касаційну скаргуКонцерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Луганської філіїна постанову від 04.07.2016 Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 913/188/16 господарського суду Луганської областіза позовомКонцерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Луганської філіїдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна телерадіокомпанія "Ірта"простягнення 160 625,34 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача - Гамрецький Є.О. (дов. від 31.12.15)
Від відповідача - Жданюк В.В. (дов. від 22.02.16)
У зв'язку з перебуванням судді Поляк О.І. у відпустці, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Корсак В.А., Бакуліна С.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.10.2016).
ВСТАНОВИЛА:
Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Луганська філія звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна телерадіокомпанія "Ірта" про стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги в розмірі 124 326,70 грн. та пені в розмірі 36 298,64 грн. за договором про надання телекомунікаційних послуг від 01.02.2012 за №10-02/12.
Рішенням від 08.04.2016 господарського суду Луганської області (суддя Масловський С.В.) в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що надані позивачем в обґрунтування своїх вимог докази на підтвердження факту надання послуг, не є належними в розумінні статті ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідно до п.5.2., 5.3 договору від 01.02.2012 № 10-02/12 факт надання послуг підтверджується актом прийняття послуг, який суду надано не було.
Постановою колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2016 у складі головуючого: Стойка О.В., Ломовцевої Н.В., Чернота Л.Ф. рішення господарського суду Луганської області залишено без змін з тих же підстав.
Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Луганська філія у касаційній скарзі просить постанову апеляційного суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.02.2012 між Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Луганська філія (виконавець) та ТОВ "Незалежна телерадіокомпанія "Ірта" (замовник) укладено договір про надання телекомунікаційних послуг від 01.02.2012 № 10-02/12, за умовами якого виконавець надає замовнику телекомунікаційні послуги, а саме канали подачі цифрового сигналу по протокол ІР, організованих по РРЛ Луганської філії Концерну РРТ.
Згідно п. 4.1 договору виконавець надає телекомунікаційні послуги тільки після отримання від замовника завірених належним чином копій ліцензій Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення на право користування каналами мовлення з усіма додатками.
Пунктами 5.2, 5.3 договору передбачено, що виконавець щомісяця не пізніше 10-го числа складає акт прийняття наданих послуг і рахунок на оплату наданих послуг технічними засобами за підсумками роботи, після цього направляє рахунок, акт замовнику. Замовник у триденний строк після отримання рахунку, акту, розглядає їх, і у випадку відсутності зауважень та заперечень, підписує акт, скріплює печаткою і повертає виконавцю.
У разі неотримання виконавцем протоколу зауважень або заперечень від замовника в зазначений п.5.3 строк, послуга вважається прийнятою замовником в обсязі, визначеному актом прийнятих наданих послуг, а сума, що зазначена в акті, вважається узгодженою сторонами і підлягає оплаті (п.5.5).
Відповідно до п.5.6 зміна суми, зазначеної в акті, в односторонньому порядку не допускається.
Пунктом 6.5 договору встановлено зобов'язання виконавця за несвоєчасну оплату рахунків виконавця, у строки передбачені розділом 5 договору, сплатити пеню яка обчислюється від суми заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення та за весь період такого прострочення.
Договір набирає чинності з моменту підписання і діє з 01.02.2012 по 31.12.2012 включно, а в частині виникнення фінансових зобов'язань по договору - до їх виконання.
27.12.2012 сторонами укладено додаткову угоду до договору, якою строк дії договору встановлено з 01.02.2012 року по 31.12.2013 включно, а в частині виникнення фінансових зобов'язань по договору - до їх повного виконання.
Додатковою угодою від 20.12.2013 до договору строк дії договору продовжено до 31.12.2014 включно, а в частині виникнення фінансових зобов'язань по договору - до їх повного виконання.
Посилаючись на фактичне надання послуг відповідачу за період січень-липень 2014 позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги в сумі 124 326,70 грн. та пені в сумі 36 298,64грн.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною другою статті 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Сервіси для юристів