Постанова ВГСУ від 03.11.2015 року у справі №910/9055/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Справа № 910/9055/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 р.та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 22.06.2015 р.у справі№ 910/9055/15 господарського суду міста Києваза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (надалі - ТОВ "Електросталь")доПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (надалі - ПАТ "ВТБ Банк")третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Донецький металопрокатний завод" (надалі - ПАТ "Донецький металопрокатний завод")провизнання припиненими зобов'язань за участю представників: від позивача- Ципляк П.С.від відповідача- Ніорадзе О.М., Соколовська К.П.від третьої особи- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року ТОВ "Електросталь" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "ВТБ Банк" та просило суд визнати припиненими зобов'язання за кредитним договором № 70 від 23.12.2010 р., укладеним між ними, зважаючи на те, що оскільки банк (відповідач) як обтяжувач набув право власності на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язання за кредитним договором припинилося в порядку ч. 4 ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.06.2015 р. (суддя Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 р. (головуючий суддя Пашкіна С.А., судді: Кропивна Л.В., Сітайло Л.Г.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ТОВ "Електросталь" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.10.2015 р. (головуючий суддя Татьков В.І. (доповідач), судді: Владимиренко С.В., Самусенко С.С.) касаційну скаргу ТОВ "Електросталь" прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 03.11.2015 р.

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/845 від 02.11.2015 р. у зв'язку з виходом судді Плюшка І.А. з відпустки для розгляду справи № 910/9055/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плюшко І.А., судді: Самусенко С.С., Татьков В.І. (доповідач).

03 листопада 2015 року, до початку судового засідання, від ПАТ "ВТБ" надійшов відзив на подану ТОВ "Електросталь" касаційну скаргу, в якому відповідач у справі просить суд залишити без задоволення вказану скаргу, а рішення та постанову про відмову в задоволенні позову залишити без змін у зв'язку з обґрунтованістю та правомірністю висновків судів попередніх інстанцій.

Також, до початку судового засідання, 03.11.2015 р., представником ПАТ "ВТБ Банк" подано заяву про відвід судді Татькова В.І. (доповідача) у справі № 910/9055/15 в порядку ст. 20 ГПК України у зв'язку із тим, що у заявника виникли сумніви щодо неупередженості та необ'єктивності зазначеного судді.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.11.2015 р. заяву ПАТ "ВТБ Банк" про відвід судді Татькова В.І. у справі № 910/9055/15 залишено без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши доводи касаційної скарги, взявши до уваги заперечення, викладені у відзиві, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з положеннями ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 23.12.2010 р. між ПАТ "ВТБ Банк" (банк) і ТОВ "Електросталь" (позичальник) укладено Кредитний договір № 70 (з подальшими змінами та доповненнями), за умовами якого банк на умовах Кредитного договору зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 30 000 000 доларів США, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 22.12.2013 р., а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені Кредитним договором, позичальник також зобов'язався повернути кредит відповідно до такого графіка: 31.12.2012 р. - 29 166 667 доларів США; 31.01.2013 р. - 28 333 333 доларів США; 28.02.2013 р. - 27 500 000 доларів США; 31.03.2013 р. - 26 666 667 доларів США; 30.04.2013 р. - 25 833 333 доларів США; 31.05.2013 р. - 25 000 000 грн.; 30.06.2013 р. - 24 166 667 доларів США; 31.07.2013 р. - 23 333 333 доларів США; 31.08.2013 р. - 22 500 000 доларів США; 30.09.2013 р. - 21 666 667 доларів США; 31.10.2013 р. - 20 833 333 доларів США; 30.11.2013 р. - 20 000 000 доларів США; 22.12.2013 р. - 0,00 доларів США. Будь-яка заборгованість позичальника за кредитом, що перевищує визначену на відповідну дату суму кредиту вважається простроченою заборгованістю.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору надання кредиту позичальнику здійснюється у безготівковій формі на підставі письмової заяви позичальника за формою додатку № 1 (заява) в межах ліміту кредитування, що діє на дату подання заявки, шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника № 26003010112157 у відділенні "Донецька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767 (або за іншими реквізитами, що вказані у заявці) за умови виконання позичальником своїх зобов'язань у повному обсязі та додержання всіх умов надання кредиту, встановлених Кредитним договором надання кредиту може здійснюватися окремими частинами, розмір яких визначається позичальником та зазначається у заявці, в межах ліміту кредитування.

Згідно з пп.пп. 4.3.4., 4.3.5. п. 4.3. Кредитного договору позичальник зобов'язується сплачувати банку плату за кредит в розмірі та в порядку, передбачених в Кредитному договорі. Позичальник зобов'язується повернути кредит в повному обсязі в строк, визначений в Кредитному договорі.

Пунктами 7.1., 7.2. Кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення заборгованості за кредитом позичальник сплачує банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення заборгованості за кредитом, враховуючи день погашення з розрахунку факт/365. У разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення плати за кредит згідно з умовами Кредитного договору (крім заборгованості за кредитом), позичальник сплачує банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення зазначених зобов'язань, враховуючи день погашення з розрахунку факт/365.

У відповідності з п. 9.4. Кредитного договору він набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань у повному обсязі.