Постанова ВГСУ від 03.11.2014 року у справі №910/10915/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2014 року Справа № 910/10915/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу "Авіатор"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 р. (головуючий суддя Федорчук Р.В., судді Майданевич А.Г., Лобань О.І.)на рішенняГосподарського суду міста Києва від 22.07.2014 р. (суддя Ващенко Т.М.)у справі№ 910/10915/14 Господарського суду міста Києваза позовомГаражно-будівельного кооперативу "Авіатор"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Транс"провизнання недійсною угоди,за участю представників:позивачаСимончук О.М.,відповідачаХіміч Б.С.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2014 р. у справі №910/10915/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 р., в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 92, 203, 215 ЦК України, ст.ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 35, 41, 43 ГПК України. Скаржник, зокрема, заперечує факт укладення спірної угоди повноважним Головою правління кооперативу, чим, на його думку, порушено вимоги ст. 92 ЦК України. Також заявник касаційної скарги вважає, що фактичні обставини підписання угоди про реструктуризацію заборгованості від 15.02.2012 р. неможливо встановити без проведення експертного дослідження документа.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Гаражно-будівельним кооперативом "Авіатор" (далі - боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Транс" (далі - кредитор) 15.02.2012 р. було підписано угоду про реструктуризацію заборгованості за договором про будівництво підземного двоповерхового гаражу на 145 машино-місць по вул. Андрющенка, 4-В, № 12/01 від 19.11.2001 р. (далі - угода), відповідно до умов якої боржник визнає, що на день підписання цієї угоди у нього наявні непогашені грошові зобов'язання перед кредитором в сумі 352.636,67 грн., які виникли за договором № 12/01 19.11.2001 р. з наступними змінами (п. 1 договору).

У матеріалах справи також наявна копія акта звірки взаємних розрахунків між ГБК "Авіатор" та ТОВ "Аксепт-Транс" від 01.02.2012 р., згідно з яким заборгованість позивача перед відповідачем складає 352.636,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірна угода підписана особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, та взагалі заперечує факт існування такої угоди.

Як вбачається з наданої відповідачем угоди від 15.02.2014 р., від імені позивача її підписано Головою правління ОСОБА_6

Судами зазначено, що за твердженням позивача, станом на лютий 2012 року ОСОБА_6 був Головою правління ГБК "Авіатор" і лише 17.03.2012 р. на цю посаду було обрано ОСОБА_7.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Зміст правочину, у тому числі договору, не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність в момент укладення договору тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону; додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 р. №11 "Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності

Згідно з ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

За правилами ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Судами встановлено, що за даними інформаційного ресурсу Єдиного державного реєстру ОСОБА_7 було обрано головою правління позивача з 17.03.2012 р.

З наведеного суди дійшли висновку, що спірну угоду підписано уповноваженим представником позивача, а доказів зворотного в порядку ст.ст. 33 та 34 ГПК України позивачем не надано.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що сторонами було узгоджено всі істотні умови спірного договору, а, відповідно, він є укладеним. Більше того, сторони виконували взяті на себе зобов'язання за цим договором, тобто сторонами вчинялись дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, що підтверджується частковою сплатою боргу відповідно до умов угоди.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2012 р. у справі № 8/530-13/275-22/106-58/336-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду 04.11.2013 р., Товариству з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Транс" було відмовлено в позові про стягнення з Гаражно-будівельного кооперативу "Авіатор" заборгованості за договором про будівництво підземного двоповерхового гаражу на 145 машино-місць по вул. Андрющенка, 4-В, № 12/01 від 19.11.2001 р., а саме: основного боргу в сумі 335.004,84 грн., інфляційних втрат в сумі 164.822,38 грн., 3 % річних в сумі 27.562,18 грн.

Вказаними рішеннями підтверджено наявність у ГБК "Авіатор" заборгованості за договором № 12/01 від 19.11.2001 р., однак відмовлено у позові з огляду на ту обставину, що строк оплати за договором № 12/01 від 19.11.2001 р. станом на час розгляду спору не настав.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів відзначає, що з урахуванням акта звірки взаємних розрахунків від 01.02.2012 р. та спірної угоди від 15.02.2012 р. у суду в межах розгляду справи № 8/530-13/275-22/106-58/336-2012 не було б достатніх підстав для висновку про ненастання строку виконання зобов'язання.