Постанова ВГСУ від 03.09.2014 року у справі №904/8464/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 року Справа № 904/8464/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А. Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на рішення та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2014у справі№ 904/8464/13 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доОбслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 68 "Мирний"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант" 2. Дніпропетровська міська радапровизнання недійсним правочинуза участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_5, дов. від 26.07.2014 б/н

відповідача: Корольов Г.Л., протокол №1032 від 19.07.2004

третьої особи-1: не з'явилися

третьої особи-2: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 68 "Мирний" про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень від 31.12.2008.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2014 у справі № 904/8464/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Золотарьова Я.С., судді Мельниченко І.Ф., Первушин Ю.Ю.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Прокопенко А.Є., суддів Дмитренко А.К., Крутовських В.І.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 у справі № 904/8464/13, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

До Вищого господарського суду України надійшли заперечення Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 68 "Мирний" на касаційну скаргу, в яких відповідач просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

02.09.2014 до суду касаційної інстанції позивачем подано додаткові пояснення та додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак треті особи не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 31.12.2008 між Житлово-будівельним кооперативом № 68 "Мирний" (далі - орендодавець), який в подальшому змінив найменування на Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив № 68 "Мирний", та Приватним підприємцем ОСОБА_4 (далі - орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване у АДРЕСА_1, на першому поверсі, загальною площею 382 м.кв., для використання його під магазин (п. 1.1 договору)

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору строк оренди за цим договором становить 11,5 місяців. Якщо жодна сторона за один місяць до закінчення строку оренди не заявить про намір припинити цей договір, строк оренди автоматично пролонгується на строк, вказаний у п.1.2 цього договору.

Судами першої та апеляційної інстанції зазначено, що сторони не надали акт прийому-передачі приміщення в оренду, проте не заперечували факт користування позивачем вказаним приміщенням. При цьому наявними в матеріалами справи банківськими виписками підтверджується виконання позивачем обов'язків по оскаржуваному договору щодо оплати орендних платежів.

Вважаючи, що станом на момент укладення оспорюваного договору відповідач не був власником нежитлового приміщення, розташованого у АДРЕСА_1, на першому поверсі, загальною площею 382 кв.м., позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень від 31.12.2008.

Місцевий господарський суд, вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що право власності відповідача на житловий будинок в цілому, в тому числі, включаючи усі нежитлові приміщення в цьому будинку, підтверджується правовстановлюючими документами; спірні приміщення не відносяться ані до державної, ані до комунальної власності і органи державної влади та органи місцевого самоврядування претензій на спірний будинок не пред'являли.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відсутність порушення прав особи, яка звернулась із позовом, з урахуванням чого відхилив і клопотання відповідача про застосування позовної давності.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в повному обсязі згідно із положеннями статті 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із висновком суду першої інстанції щодо підтвердження матеріалами справи права власності відповідача на спірне нежитлове приміщення, зазначивши, що у матеріалах справи відсутні докази державної реєстрації права власності відповідача на нежитлові приміщення першого поверху в п'ятиповерховому будинку, розташованому за адресою: місто Дніпропетровськ, вулиця Героїв Сталінграду, будинок № 10 відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Разом з тим, встановивши, що оспорюваний договір був виконаний сторонами, позивач фактично користувався переданим в оренду майном у період дії цього договору та не заперечував факт його вчинення, з урахуванням відсутності будь-якої особи, за якою було б зареєстровано спірне приміщення на праві власності у період дії договору оренди, та фактичне користування позивачем цим приміщенням, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність у зв'язку з укладенням спірного договору порушення прав та інтересів позивача, які б потребували судового захисту.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із вказаним висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 15, п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання правочину недійсним

Як передбачено ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).