Постанова ВГСУ від 03.08.2016 року у справі №925/2220/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 925/2220/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016у справі № 925/2220/14 Господарського суду Черкаської областіза позовомПриватного підприємства "Друг"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 131 003,07 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явився- - відповідачаОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2014 року Приватне підприємство "Друг" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 131 003,07 грн., з яких: 66 262,17 грн. боргу, 42 335,35 інфляційних втрат, 3 746,84 грн. три проценти річних, 18 658,71 грн. пені (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яка прийнята та розглянута судом).

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 0100060 від 04.01.2012 в частині оплати.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.03.2016 (судді Гури І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 (головуючий Федорчук Р.В., судді: Лобань О.І., Майданевич А.Г.) у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 56 823,72 грн. основного боргу та 1 083, 35 грн. судового збору, в іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального законодавства, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Приватне підприємство "Друг" не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.01.2012 між Приватним підприємством "Друг", як продавцем, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, як покупцем, укладено договір № 0100060 купівлі-продажу нафтопродуктів, за умовами якого продавець передає у власність покупцю нафтопродукти, а покупець сплачує їх вартість та приймає на умовах, передбачених цим договором. Ціна на товар встановлюється на день виставлення рахунку-фактури або видаткової накладної продавцем. Ціна для покупця дорівнює ціні, що діє у продавця на АЗС (відповідно цінової стелі) по передплаті за мінусом 0.10 грн. на кожній одиниці (літрі) товару, з відстрочкою платежу плюс 0,05 грн. (п.п. 1.1, 2.1Договору).

Відповідно до умов, визначених у п.п. 2.2, 2.3, 2.4, п. 4.4. договору, оплата за товар проводиться покупцем шляхом 100 % передплати на підставі виставлених продавцем рахунків-фактур, у випадку відпуску товару покупцю до отримання грошових коштів на поточний рахунок продавця (відстрочка платежу) покупець зобов'язується оплатити партію товару, що вказана в рахунку-фактурі, на протязі 2 банківських днів з моменту отримання такого рахунка. Дійсною підставою для оплати товару вважається також рахунок-фактура, переданий за допомогою факсимільного зв'язку в адресу покупця. Розрахунок покупцем за товар здійснюється у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування готівкових грошових коштів на поточний рахунок продавця. Розрахунок за товар є закінченим з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. За порушення строків, передбачених п. 2.3. цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,25% від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що передача (відпуск) товару та його прийом (заправка) супроводжується веденням накопичувальних відомостей на видачу нафтопродуктів з відміткою оператора АЗС і уповноваженого представника покупця згідно списку (водія) про передачу нафтопродукту.

На підставі поданих до матеріалів справи доказів судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 56 823,72 грн., що підтверджується відомостями на відпуск ГСМ з АЗС позивача (вул. Чехова, 112/1), де вказано про відпущення та отримання водієм ОСОБА_4 (відповідачем), що ним не заперечується та підтверджується частково актом звірки взаєморозрахунків, підписаного сторонами, станом на 01.09.2013 за період з 01.01.2012 по 31.08.2013, згідно якого заборгованість відповідача складає 45 686,74 грн. Решту нафтопродуктів відпущено водію ОСОБА_5, що не свідчить про їх отримання відповідачем, оскільки позивачем не надано суду довіреність, видану відповідачем ОСОБА_5 на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно долучених до справи відомостей на відпуск паливно-мастильних матеріалів, ПП "Друг" відпустило ОСОБА_4 паливно-мастильних матеріалів на суму 56 823 грн. 72 коп., і в той же час ОСОБА_5 відпущено згідно підрахунку, зробленого судами на підставі вказаних відомостей на суму 9 438 грн. 45 коп.

Таким чином, судами встановлено, що відповідач отримав товар без зауважень, однак свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість у сумі 56 823 грн. 72 коп.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 0100060 від 04.01.2012 в частині оплати.

Колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містяться і у статті 265 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).

В частині першій статті 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частин першої та другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.