Постанова ВГСУ від 03.08.2016 року у справі №917/2633/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 917/2633/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лідер" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі № 917/2633/15 Господарського суду Полтавської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лідер" доПриватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) Державна фітосанітарна інспекція України в Полтавській області, 2) Державна установа "Полтавська обласна фітосанітарна лабораторія" простягнення збитків у розмірі 704532,31 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаЮрченко А.М.- - відповідачаШевеленко Т.В.- - третьої особи-1не з'явився - - третьої особи-2не з'явився

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО Лідер" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь704532,31 грн. збитків

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору складського зберігання сільськогосподарської продукції № П-50/09 від 03 вересня 2014 року в частині якості товару.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.12.2015 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача залучено Державну фітосанітарна інспекція України в Полтавській області та Державну установу "Полтавська обласна фітосанітарна лабораторія".

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.04.2016 (суддя головуючий Гетя Н.Г., судді: Іванко Л.А., Бунякіна Г.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 (головуючий Камишева Л.М., судді: Пелипенко Н.М., Хачатрян В.С.) у даній справі в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Лідер" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Приватне акціонерне товариство "Полтавське хлібоприймальне підприємство", Державна фітосанітарна інспекція України в Полтавській області та Державна установа "Полтавська обласна фітосанітарна лабораторія" не надіслали своїх відзивів на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Державна фітосанітарна інспекція України в Полтавській області та Державна установа "Полтавська обласна фітосанітарна лабораторія" не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО Лідер", як Поклажодавцем, та Приватним акціонерним товариством "Полтавське хлібоприймальне підприємство", як Зерновим складом, укладено договір складського зберігання № 50/09, за умовами якого Зерновий склад за період з 21.05.2015 по 28.05.2015 прийняв на відповідальне зберігання зерно кукурудзи 3 класу в загальній кількості 1 060 880 кг.

На підставі п. 2.7. зазначеного договору та складських квитанцій товар прийнятий відповідачем на Карлівський дільниці Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" (Полтавська обл., м. Карлівка, вул. Заводська, 1а).

Товар був переданий постачальниками шляхом переоформлення на складі на підставі актів приймання передачі № 153 від 27.05.2015, № 154 від 28.05.2015, № 157 від 28.05.2015.

Відповідно до зазначених актів та на підставі договору зберігання відповідачем прийнято на зберігання на особовий рахунок Поклажодавця товар у загальній кількості 1 060 т 880 кг, у зв'язку з чим, Поклажодавцю було надано складські квитанції № 1079 від 28.05.2015, № 1083 від 28.05.2015, № 1086 від 28.05.2015.

Згідно карток аналізу зерна № 160 від 27.05.2015, № 161 від 27.05.2015, № 163 від 28.05.2015 товар на зерновому складі було передано за показниками якості, що відповідають базисним нормам показників якості для кукурудзи 3 класу (фуражна) у відповідності до вимог ДСТУ 4525:2006, зокрема в частині "Шкідлива домішка - нуль процентів"; Зараженість не виявлено".

З 17.06.2015 по 19.06.2015 Зерновий склад за заявкою Поклажодавця відвантажив товар в кількості 97 9700 кг. Видача товару відбувалась шляхом його відвантаження на зерновому складі на залізничний транспорт на експорт у Республіку Білорусь.

Транспортування товару здійснювалось залізничним транспортом на підставі договору транспортного експедирування № 47/14 від 16.10.2014 та додатку до нього № 21 від 28.05.2015, укладеного між позивачем та ПП "АТЛАНТА АГРО".

За результатами проведеної фітосанітарної експертизи н кордоні республіки Білорусь було виявлено зараженість товару карантинним об'єктом, що не допускається умовами зовнішньоекономічного контракту та карантинними нормами.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник у зв'язку з тим, що відповідачем, як Зерновим складом, неналежним чином виконано договірні зобов'язання в частині відвантаження товару належної якості, у зв'язку з чим, позивачу завдано збитки у вигляді витрат, пов'язаних зі сплатою ПДВ при ввезенні товару на митну територію України у режимі реімпорту на підставі п.3 ч.2 ст. 78 Митного кодексу України, витрат, пов'язаних з оплатою транспортних послуг при перевезенні товару 8 вагонами за маршрутом зі ст. Карлівка до ст. Хоробичи, а також витрат, пов'язаних з оплатою транспортних послуг при поверненні та переадресації товару (витрати з повернення товару від ст. Хоробичи до ст. Карлівка).

Ухвалюючи рішення у справі про відмову у позові про стягнення збитків, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності складу правопорушення, зокрема, відсутності вини відповідача в частині відвантаження товару неналежної якості.

Колегія суддів вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у справі прийняті при неповному дослідженні усіх обставин справи, тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.

Відповідно частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В силу статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).