ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2016 року Справа № 914/41/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Регіонально-виробничого управління "Львівавтогаз"на рішення від та на постанову відГосподарського суду Львівської області 21.03.2016 Львівського апеляційного господарського суду 26.05.2016у справі Господарського суду№ 914/41/16 Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"доДочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Регіонально-виробничого управління "Львівавтогаз"простягнення штрафних санкцій за договором зберіганняу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Ковтунов І.А.;- відповідача Шегера І.П.;ВСТАНОВИВ:
29.12.2015 Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" звернулося до Господарського суду Львівської області із позовом до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Регіонально-виробничого управління "Львівавтогаз" про стягнення штрафних санкцій за договором зберігання.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.03.2016 у справі № 914/41/16 (суддя Коссак С.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 (колегія суддів у складі: Орищин Г.В. - головуючий суддя, судді Галушко Н.А., Кузь В.Л.), позов задоволено частково; стягнуто із Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Регіонально-виробничого управління "Львівавтогаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" пеню у розмірі 6 486, 30 грн. та штраф у розмірі 27 351, 87 грн.; в іншій частині у позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, Дочірнє підприємство "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Регіонально-виробничого управління "Львівавтогаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21.03.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 у справі № 914/41/16, та припинити провадження у справі.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 27.03.2013 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі Угерського виробничого відділення ремонтних і сервісних послуг філії управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (поклажодавець) та ДП Дочірнім підприємством "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Регіонально-виробничого управління "Львівавтогаз" (зберігач) було укладено договір, що зареєстрований зберігачем 27.03.2013 за № 59/13-Л, а поклажодавцем - 27.05.2013 за № 1305000409, відповідно до умов якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання з 27.03.2013 по 27.03.2014 включно та зобов'язується повернути поклажодавцеві у схоронності майно, перелік якого визначено в додатку № 1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною.
На виконання умов договору позивачем було передано відповідачу 514 позицій майна загальною кількістю 875 штук, вказаних в додатку № 1 до договору, що зафіксовано в акті до договору № 1305000409 та визнається обома сторонами.
Протягом 2014 року відповідачем було частково повернуто 61 одиницю переданого на зберігання майна.
Відповідно до п. п. 12.1, 12.2 договору зберігання, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє в частині зберігання до 27.03.2014. У випадку, якщо одна із сторін за один місяць до закінчення строку дії цього договору не заявила про його зміну чи припинення, то договір вважається пролонгованим на наступний однорічний строк на таких самих умовах, що діяли до моменту його закінчення.
Відповідно до п. 5.1.9 договору зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцю за його першою вимогою не пізніше 30-ти днів з дня одержання такої вимоги у тому стані, в якому воно було прийняте на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей.
Пунктом 6.1.4 договору передбачено право поклажодавця одержати майно достроково, попередивши про це зберігача, не менш ніж за 30 днів.
08.06.2015 позивач звернувся до відповідача з листом № 2681/19-01, в якому повідомив про припинення дії договору, та про необхідність повернути майно, що знаходиться на зберіганні (453 позиції) та оформити акт приймання-передачі.
Вказаний лист відповідачем отримано 11.06.2015.
З урахуванням того, що вимогу позивача повернути майно (лист № 2681/19-01), отримано відповідачем 11.06.2015, суди попередніх інстанцій беручи до уваги ч. 5 ст. 254 ЦК України та п. 5.1.9 договору дійшли обґрунтованого висновку, що останній день виконання відповідачем свого обов'язку щодо повернення майна із зберігання припадає на 13.07.2015.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що у справі № 914/3834/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Регіонально-виробничого управління "Львівавтогаз" про спонукання до виконання умов договору № 1305000409 від 27.05.2013 в частині повернення майна власнику ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.12.2015 затверджено між сторонами мирову угоду від 03.12.2015.
Згідно із затвердженою Господарським судом Львівської області мировою угодою від 03.12.2015 відповідач визнав, що станом на час подання позову (справа № 914/3834/15 порушена Господарським судом Львівської області 09.11.2015) умови договору зберігання № 1305000409 від 27.05.2013 (в РВУ "Львівавтогаз" зареєстровано в реєстрі за № 59/13-Л 27.03.2013) виконано ним неналежним чином в частині повернення переданого на зберігання майна зазначеного в переліку, згідно із додатком № 1 до цієї угоди. Відповідач визнає та зобов'язується у строк до 31.12.2015 перерахувати на рахунок позивача чи припинити зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 417 978, 02 грн., з яких: 390 741, 01 грн. - вартість майна; вартість оцінки майна - 21 060, 00 грн.; судовий збір у справі № 914/3834/15 - 6 177, 01 грн.
Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.12.2015 відповідач звернувся до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій, зокрема, зазначив, що грошові зобов'язання відповідача перед позивачем за ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.12.2015 та мировою угодою від 03.12.2015 між сторонами у справі № 914/3834/15 на суму 417 978, 02 грн. є припиненими.
Предметом даного позову є вимога позивача про: стягнення пені на підставі п. 8.3 договору зберігання; стягнення пені та штрафу на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України.
Статтею 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
Згідно із ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Статтею 951 ЦК України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Сервіси для юристів