Постанова ВГСУ від 03.08.2016 року у справі №910/11756/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 910/11756/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргупершого заступника прокурора Київської областіна постановуКиївського апеляційного господарського судувід06.06.2016у справі№910/11756/15Господарського судуміста Києваза позовомФастівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарствадо1.Київської обласної ради 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмістобудпроект"провизнання незаконним і скасування рішення та визнання недійсним договоруза участю

- прокурора:Савицька О.В. (посвідчення № 041103 від 04.02.2016),

В С Т А Н О В И В:

Фастівський міжрайонний прокурор Київської області звернувся в суд в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства (далі - позивач) з позовом до Київської обласної ради (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмістобудпроект" (далі - відповідач-2) про: визнання незаконним та скасування рішення відповідача-1 від 30.06.2011 № 140-07-VІ "Про надання в користування мисливських угідь на території Київської області"; визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства від 07.07.2011, укладеного між позивачем та відповідачем-2; зобов'язання відповідача-2 повернути позивачу мисливські угіддя загальною площею 15356 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 всупереч вимогам статей 22, 23 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" прийняв рішення від 30.06.2011 № 140-07-VІ "Про надання в користування мисливських угідь на території Київської області" без погодження надання у користування мисливських угідь з усіма учасниками і користувачами земельних ділянок, на території яких вони розташовані, що призвело до незаконного припинення права користування мисливськими угіддями ДП "Фастівський лісгосп" та укладання договору про умови ведення мисливського господарства від 07.07.2011. При цьому прокурор вказував на те, що неправомірні дії відповідачів порушують державні інтереси, оскільки ними проігноровано встановлену законом процедуру надання мисливських угідь у користування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Домінчева І.О., судді Балац С.В., Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Федорчук Р.В., судді Лобань О.І., Михальська Ю.Б.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Київської області просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Київської обласної ради № 140-07-VІ від 30.06.2011 "Про надання в користування мисливських угідь на території Київської області" відповідачу-2 надано в користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства терміном на 25 років площею 15356 га в межах згідно з додатком, у якому до вказаного рішення ради встановлено опис меж мисливських угідь, наданих у користування товариству, а саме: з півночі від села Соснівка правим берегом річки Ірпінь вниз за течією до гирла річки Унава. Від гирла Унава вгору проти течії до північно-східної околиці села Кощіївка, далі струмком у напрямку села Червона Моговилівка, далі залізницею до селища міського типу Борова, зі сходу від селища міського типу Борова автомобільною дорогою Борова-Фастів до кільцевої Фастівської автомобільної дороги, з півдня кільцевою Фастівською автомобільною дорогою навкруги міста Фастів до автомобільної дороги Фастів-Бишів, із заходу автомобільною дорогою Фастів - до повороту на село Вишня, далі автомобільною дорогою через село Вишня до лісового масиву (Читинського лісництва Фастівського держлісгоспу, польовою дорогою до автомобільної дороги Фастів-Дідівщина, далі цією дорогою до річки Ірпінь, далі вниз за течією річки Ірпінь до села Соснівка.

У пункті 1 оспорюваного рішення зазначено, що у зв'язку з добровільною відмовою від користування припинити ДП "Фастівський лісгосп" право користування мисливськими угіддями площею 15 356 га, закріпленими за ним на підставі підпункту 1.11 п. 1 рішення Київської обласної ради народних депутатів від 05.08.1997 № 102-09-ХХІІ "Про закріплення мисливських угідь на території Київської області".

07.07.2011 на підставі зазначеного рішення відповідача-1 між позивачем та відповідачем-2 укладено договір про умови ведення мисливського господарства.

Згідно з довідкою Державної статистичної звітності від 15.05.2014 № 1062, наданою Управлінням Держземагенства у Фастівському районі Київської області, у користуванні відповідача 2 знаходяться мисливські угіддя, які розташовані на території Великогуляківської, Дідівщинської, Томашівської, Пришивальницької, Дорогинської, Малоснітинської, Великоснітинської, Мотовилівськослобідської та Червономотовильської сільських рад Фастівського району Київської області, що також підтверджується відповідними картографічними матеріалами щодо меж мисливських угідь.

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що в порушення вимог Закону України "Про мисливське господарство та полювання" у користування для ведення мисливського господарства відповідачу-2 надано мисливські угіддя без погодження з власниками та користувачами земельних ділянок, на яких знаходяться мисливські угіддя, а оскільки в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про поновлення строку позовної давності, та враховуючи той факт, що позивач до прийняття відповідачем-1 спірного рішення розглядав всі зібрані відповідачем-2 документи, готував пояснювальну записку до проекту спірного рішення, а в подальшому - підписував спірний договір, перебіг позовної давності почався 30.06.2011 (щодо позовних вимог про визнання незаконним рішення віждповідача-1 №140-07-VI) і 07.07.2011 (щодо позовних вимог про визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства), то позовна давність сплинула 30.06.2014 і 07.07.2014 відповідно, а прокурор звернувся до суду з позовом 06.05.2015, тобто з пропуском строку позовної давності, тому у позові слід відмовити за пропуском позовної давності.

Однак судові рішення підлягають скасуванню виходячи із наступного.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" у редакції, що діяла на час прийняття спірних актів, мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування, зокрема, обласними радами за поданням територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, погодженим з обласними державними адміністраціями, територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

Згідно статті 23 цього Закону у тій же редакції, право користування мисливськими угіддями припиняється у разі, зокрема, добровільної відмови від користування.

Як встановлено судами обох інстанцій прокурор свої позовні вимоги обґрунтовував, зокрема, тим, що спірні рішення та договір було прийнято та укладено без погодження з власниками та користувачами земельних ділянок, зокрема, Великогуляківської, Дідівщинської, Томашівської, Пришивальницької, Дорогинської, Малоснітинської, Великоснітинської, Мотовилівськослобідської та Червономотовильської сільських рад Фастівського району Київської області.

Приймаючи рішення по суті спору місцевий господарський суд зазначив у ньому, що подання позивача, на підставі якого відповідач-1 прийняв спірне рішення, містить інформацію про погодження землевласників та землекористувачів на передачу мисливських угідь для ведення мисливського господарства відповідачу-2

Суд апеляційної інстанції спростував такі висновки місцевого господарського суду, вказавши, що у матеріалах судової справи таке погодження відсутнє.

Касаційна інстанція погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки рішення місцевого господарського суду у вказаній частині не ґрунтується на належному дослідженні вказаних ним доказів.

Разом з тим слід зазначити, що суд апеляційної інстанції погодився із доводами прокурора про те, що спірні рішення та договір було прийнято та укладено без погодження з власниками та користувачами земельних ділянок, зокрема, Великогуляківської, Дідівщинської, Томашівської, Пришивальницької, Дорогинської, Малоснітинської, Великоснітинської, Мотовилівськослобідської та Червономотовильської сільських рад Фастівського району Київської області, однак судове рішення стосуються прав і обов'язків цих осіб, які не були залучені до участі в справі.

Відповідно до приписів статі 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі (ч.3 п.3).

Згідно статті 11110 цього кодексу порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі (ч.2 п. 3).

Оскільки із встановлених судами обставин справи вбачається, що спірне рішення та договір порушують права вказаних осіб, визнавши, що ці особи мають погоджувати згідно наведеною нормою права передачу у користування мисливські угіддя, судові рішення обох інстанцій підлягають скасуванню як такі, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Разом з цим слід зазначити, що пославшись на порушення прав цих осіб прокурор не скористався наданим законом правом щодо визначення вказаних осіб позивачами у справі.