ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2016 року Справа № 905/3049/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапром"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2016у справі № 905/3049/15 Господарського суду Донецької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Альянс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мегапром"простягнення коштів
в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаТрекке А.С.- - відповідачане з'явився
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Альянс" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапром", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь основного боргу у розмірі 8 423 325, 54 грн., пені у сумі 188 529, 98 грн., 3 % річних у сумі 475 051, 90 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.03.2016 (у складі головуючого судді Кучерявої О.О., суддів: Кротінової О.В., Левшиної Г.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2016 (головуючий Чернота Л.Ф., судді: Бойченко К.І., Попоков Д.О.) у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 8 423 325, 54 грн., 3 % річних у сумі 474 065, 60 грн., в іншій частині - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегапром" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального законодавства, просить їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову у позові повністю.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Альянс" заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегапром" не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегапром", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Альянс", як постачальником, укладено договір поставки № 04-12, за умовами якого постачальник передає у власність покупця обладнання, а покупець приймає на умовах поставки DDP (INCOTERMS 2000) склад покупця за адресою, вказаної у відповідній специфікації, наступне обладнання: газопоршневу станцію 620K16, після капітального ремонту. Завод виробник: ПРО-2, Анлагентехник, Німеччина.
В пунктах 2.2, 2.3, 2.4, 3.3 договору сторони узгодили, що ціна за одиницю обладнання та його вартість визначена сторонами в Специфікаціях, наведених в додатках, які є невід'ємними частинами договору, відповідно до пункту 1.2 договору. В ціну включені: вартість обладнання, упаковки, маркування, транспортування обладнання покупцю, страховки та інші витрати у відповідності до умов поставки DDP (INCOTERMS 2000) склад покупця за адресою, зазначеної у відповідній специфікації. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строки, зазначені у Специфікації. Датою поставки є дата підписання акту приймання-передачі та накладної.
В специфікації № 1 від 27.04.2012 (додаток №1 до договору поставки №04-12 від 27.04.2012), сторони погодили умови поставки, оплати та кількість продукції (а.с.37). Так, вартість обладнання становить 8 593 761, 88 грн. з урахуванням податку на додану вартість, податкових платежів та інші витрати, що еквівалентно 814 131, 17 євро за курсом співвідношення гривні до євро, встановленому НБУ на момент підписання додаткової угоди (10,555746 гривні за 1 євро). У разі зміни курсу співвідношення гривні до євро на момент проведення розрахунків за поставлене обладнання, вартість обладнання та сума даної специфікації у гривні змінюється пропорційно зміні курсу. Оплата за поставлене обладнання проводиться наступним чином: передоплата 1 800 000 грн. в строк до 11.05.2012, остання частина в сумі 6793761,88 грн. в строк до 31.12.2013. Платежі за специфікацією здійснюються покупцем на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури (п.6 специфікації).
На підставі поданих до матеріалів справи доказів судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Альянс" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Мегапром" товар на суму 8 593 761, 88 грн., що підтверджується копією видаткової накладної № РН-0000004 від 16.07.2012 (а.с.38), яка відповідає ознакам первинних документів та оформлена у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Судами встановлено, що відповідач отримав товар без зауважень, однак розрахувався за нього частково, що підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями (а.с.39-55).
Отже, відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість у сумі 8 423 325, 54 грн., з урахуванням часткової оплати.
Претензія позивача (а.с.56-58) про погашення боргу у вказаній сумі залишена відповідачем без належного реагування та задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості, трьох процентів річних та пені.
Колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.
Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містяться і у статті 265 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).
В частині першій статті 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до частин першої та другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Сервіси для юристів