Постанова ВГСУ від 03.08.2016 року у справі №904/602/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 904/602/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівКочерової Н.О. (доповідач), Дунаєвської Н.Г., Мележик Н.І.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНІХРОМ" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016у справі№ 904/602/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДержавного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект"дотовариства з обмеженою відповідальністю "УКРНІХРОМ"простягнення 7 108 843,41 грнта за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНІХРОМ"доДержавного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект"простягнення 7 604 110,26 грнза участю представників сторін:

від позивача: Семещенко М.О., дов. від 01.08.2016

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНІХРОМ" про стягнення 7 108 843,41 грн, з яких: 5 614 425,84 грн - сума попередньої оплати за договором № 1 від 20.12.2012 та 1 494 417,57 грн - неустойка за прострочення (невиконання) зобов'язань з поставки товару по договору.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного між ними договору № 1 від 20.12.2012 не поставив йому товар за специфікаціями № 6/3 і № 6/4 і не в повному обсязі поставив товар за специфікацією № 6/5, передоплату якого здійснив позивач, у зв'язку з чим зобов'язаний відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, ст. 549, ч. 1 ст. 550, ст.ст. 624, 693 ЦК України і умов договору повернути йому суму попередньої оплати товару та сплатити неустойку.

У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "УКРНІХРОМ" звернулось до господарського суду із зустрічним позовом до Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" про стягнення 7 604 110,26 грн, з яких:

- 5 910 398,64 грн - сума заборгованості за договором № 1 від 20.12.2012,

- 267 156,91 грн - сума інфляційних втрат,

- 88 158,13 грн - сума трьох відсотків річних та

- 1 338 396,58 грн - сума пені за прострочення оплати за договором № 1 від 20.12.2012.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань з прийняття товару та зі сплати другої частини попередньої оплати у розмірі 30% від вартості товару за укладеним між сторонами у справі договором № 1 від 20.12.2012. Як стверджує позивач за зустрічним позовом, несплачена друга частина передоплати підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом, а за прострочення виконання грошового зобов'язання останній відповідно до ст. 216 ГК України, ст.ст. 611, 625 ЦК України та умов договору має сплатити три проценти річних, інфляційні втрати та пеню.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2016 (суддя: Петренко Н.Е.) в задоволенні позовних вимог відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" на користь ТОВ "УКРНІХРОМ" другу частину попередньої оплати в сумі 5 910 398,64 грн, інфляційні втрати в сумі 267 156,91 грн, 3% річних в сумі 88 158,13 грн, пеню в сумі 1 331 119,71 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 113 952,50 грн. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

Місцевий господарський суд, керуючись ст.ст. 610, 611, 612, 665 ЦК України та п. 6.3. укладеного між сторонами у справі договору виходив з того, що позивач за первісним позовом, як покупець, не має права відмовитися від прийняття товару та його оплати, оскільки відповідач за первісним позовом, як постачальник, не прострочив виконання свого зобов'язання щодо поставки товару, а саме покупець допустив прострочення попередньої оплати за товар, у зв'язку з чим, за висновком суду, постачальник правильно відповідно до ст.ст. 693, 538 ЦК України зупинив виконання свого обов'язку з поставки товару до здійснення покупцем другої частини попередньої оплати, а невиконання постачальником обов'язку з поставки товару за відсутності його попередньої оплати не може вважатись простроченням поставки товару за наслідками, встановленими в п. 6.3. договору.

Крім того, суд дійшов до висновку, що відповідач за зустрічним позовом відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору зобов'язаний сплатити три проценти річних, інфляційні втрати та пеню. Однак, оскільки позивачем за зустрічним позовом сума пені була визначена без урахування вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, суд здійснив власний розрахунок її суми за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги частково.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 (склад колегії суддів: Широбокова Л.П. - головуючий, Антонік С.Г., Дмитренко Г.К.) апеляційну скаргу ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" задоволено. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2016 скасовано та прийнято у справі нове рішення, за яким первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "УКРНІХРОМ" на користь ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" сплачену попередню оплату в сумі 5 614 425,84 грн, неустойку в сумі 1 494 417,57 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 106 632,66 грн та 242 763,64 грн судового збору за подання апеляційної скарги. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що первісні позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки строки поставки товару є такими, що настали, відповідач за первісним позовом по двом специфікаціям товар не поставив, а по специфікації № 6/5 поставив товар не в повному обсязі, а пунктом 6.3. договору передбачено право позивача за первісним позовом відмовитись від укладеного між ним та відповідачем договору поставки у разі порушення строків поставки товару більше ніж на 10 календарних днів, яке, як зазначив суд, позивач реалізував шляхом звернення з позовом у даній справі, що відповідає вимогам чинного законодавства, яким не передбачено попереднє звернення до контрагента та не визначено форму пред'явлення такої вимоги.

За висновком суду, посилання позивача за зустрічним позовом на те, що ним було зупинено виконання обов'язку з поставки товару до здійснення позивачем, як покупцем, другої частини попередньої оплати є безпідставними, оскільки за умовами договору здійснення другої частини передоплати не залежить від строків поставки товару, а пов'язане з моментом отримання покупцем від постачальника повідомлення про готовність товару до відвантаження. Однак, доказів того, що відповідач дійсно був готовий поставити обумовлений сторонами в договорі товар у вказані ним у листах строки, матеріали справи не містять.

Крім того, встановивши факт порушення відповідачем за первісним позовом строків та об`ємів поставок товару, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги за первісним позовом про стягнення неустойки за прострочення (невиконання) зобов'язань з поставки товару по договору.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "УКРНІХРОМ" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

03.08.2016 до Вищого господарського суду України від відповідача за первісним позовом - товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНІХРОМ надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на неможливість представника товариства бути присутнім в судовому засіданні в місті Києва у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні у господарському суді Дніпропетровської області по іншій справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, розглянувши зазначене вище клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів відмовляє у його задоволенні, оскільки в клопотанні не наведено жодних поважних причин, які б позбавляли відповідача можливості забезпечити участь свого представника в судовому засіданні та доказів неможливості здійснити заміну представника товариства іншим представником; сторонам у справі був наданий достатній час для забезпечення участі повноважних представників в судовому засіданні, а подальше відкладення розгляду касаційної скарги призведе до порушення строків розгляду касаційної скарги, встановлених статтею 111-8 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.