ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2014 року Справа № 910/12509/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача у справісуддівГольцової Л.А. Кочерової Н.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій"на рішення відгосподарського суду міста Києва 27.08.2013та на постанову відКиївського апеляційного господарського суду 28.04.2014 у справі господарського суду№ 910/12509/13 міста Києваза позовомПриватного підприємства "Славбудтранс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій"простягнення 14 884,28 грн.за участю представників сторін:
від позивача - Панкратов В.С.
від відповідача - Невмержицька І.М.
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Славбудтранс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" про стягнення заборгованості за договором № 012/10 від 20.05.2010 в сумі 14884,28 грн. з них: основного боргу - 11700,00 грн., пені - 934,68 грн., 3% річних - 1026,07 грн. та втрат від інфляції - 1223,53 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.08.2013 у справі № 910/12509/13 (суддя Котков О.В.) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" на користь Приватного підприємства "Славбудтранс" 11700,00 грн. - основного боргу; 934,68 грн. - пені; 1026,07 грн. - 3% річних; 1223,53 грн. - втрат від інфляції та 1720,50 грн. - судових витрат.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 у справі № 910/12509/13 (колегія суддів у складі: головуючого судді Сітайло Л.Г, суддів Баранця О.М., Калатай Н.Ф.) за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2013 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 у справі 910/12509/13, прийняти нове рішення, яким відмовити Приватному підприємству "Славбудтранс" у задоволенні позову.
У відзиві на касаційну скаргу Приватне підприємство "Славбудтранс" зазначає, що судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, та просить рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 у справі 910/12509/13 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.05.2010 між Приватним підприємством "Славбудтранс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" (покупець) було укладено договір № 012/10 (далі - договір), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов'язується виготовити та поставити 1 металоконструкцію за адресою: Київська область, Броварський район, с. Княжичі об'єкт: "Будівництво адміністративно-складського комплексу".
Відповідно до п. 6.2 договору здача-приймання товару по якості та кількості здійснюється на місці знаходження покупця і оформлюється Актом здачі приймання, підписаним уповноваженими особами обох сторін в день здачі - приймання товару.
Як з'ясовано місцевим та апеляційним господарськими судами, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 39000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № п-00000020 від 24.06.2010 та актом здачі-прийняття товару № 24-06/10 від 24.06.2010, зі змісту якого вбачається, що сторони претензій одна до одної не мають.
Згідно із розділом 3 договору оплата проводиться в два етапи: 70 % від загальної суми, що становить 27300,00 грн. з ПДВ, покупець сплачує постачальнику протягом 2 банківських днів після підписання договору; залишок суми у розмірі 30 %, що становить 11700,00 грн. з ПДВ, покупець сплачує постачальнику протягом 2 банківських днів після поставки товару.
Суди встановили, що відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором, перерахувавши на користь постачальника 27300,00 грн., що складає 70% від загальної вартості товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 11700,00 грн.
Посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за договором № 012/10 від 20.05.2010 щодо повної оплати вартості поставленого товару, Приватне підприємство "Славбудтранс" звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" 11700 грн. боргу, 934,68 грн. пені, 1223,53 грн. інфляційних нарахувань та 1026,07 грн. процентів річних.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані посиланням на ст.ст. 11, 267, 525, 530, 549, 551, 610, 611, 625, 665, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили із наявності прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором.
В обґрунтування касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 256, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4І, 4і, 64, 87 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник зазначає про незастосування судом апеляційної інстанції наслідків спливу позовної давності, заява про застосування якої подана відповідачем в ході розгляду апеляційної скарги. Крім того, відповідач зазначає про те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Сервіси для юристів