ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2014 року Справа № 914/3195/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 11.02.2014р.у справі№914/3195/13 господарського суду Львівської областіза позовомЛьвівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"доТОВ "Львівавтокомплектація"простягнення 27432,11грн.,
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача : Коваль Р.П. (дов. б/н від 07.10.13), Сорока Д.М. (дов. №01-1460 від 17.03.14);
від відповідача : Осадець А.М. (дов. №23 від 02.04.2014р.)
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської області від 05.11.2013р. у справі №914/3195/13 (суддя Ділай У.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2014р. (судді: Галушко Н.А., Гриців В.М., Орищин Г.В.), позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Львівавтокомплектація" на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" 558,32грн. боргу та 42,21грн. судового збору. В решті частині вимог в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 05.11.2013р. у справі №914/3195/13 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2014р. у справі №914/3195/13 та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 11, 626, 629 Цивільного кодексу України, п.п. 5.13, 5.18 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190, оскільки: по-перше, судами неправильно застосовано п. 5.18 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, відповідно до якого споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, а пломбувальний дріт (факт розірвання якого встановлено актом №2680 від 07.02.2013р.) є деталью пломбування; по-друге, суди не з'ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надали оцінки доводам відповідача про те, що розірвання петлі пломбувального дроту в накладеній позивачем пломбі ЛВК №0260329 свідчить про факт припинення її охоронних властивостей (охорони проти зняття водолічильника, проти безоблікового водокористування, тощо), у зв'язку з чим безпідставно відхилили акт №26870 від 07.02.2013р. як належний і допустимий доказ порушення деталей пломбування, за цілісність і збереження яких (разом з пломбами) відповідав відповідач; по-третє, судами не було застосовано п.5.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, згідно з якими саме споживач забезпечує захист приміщень, де розташовані вузли обліку, і не допускає доступу сторонніх осіб, та неправомірно було покладено на позивача обов'язок доказувати причини пошкодження деталей пломбування; по-четверте, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення оплати наданих послуг згідно з п.3.3 Правил, судами порушено право скаржника на отримання плати за надані ним послуги водопостачання і водовідведення у спірний період, оскільки надані скаржником у лютому 2013 року послуги повністю залишено без оплати.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
08.07.2010р. між Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал" (виробник послуг) та ТОВ "Львівавтокомплектація" (виконавець послуг) було укладено договір №570128 про надання послуг з водопостачання та водовідведення між виробником цих послуг та виконавцями послуг, відповідно до п.1.1 якого виробник послуг бере на себе зобов'язання надавати послуги з водопостачання та водовідведення в будинок № 16 по вулиці Науковій, а виконавець послуг зобов'язується оплачувати послуги з водопостачання та водовідведення за затвердженими рішеннями Виконавчого комітету Львівської міської ради тарифами у терміни, передбачені цим договором та додатками до договору.
Відповідно до п.3.1.4 договору виконавець послуг має право на підключення субабонентів до своїх мереж після письмового отримання дозволу від виробника послуг.
Згідно з п. 3.2.1 договору виконавець послуг зобов'язується виконувати умови та порядок оплати послуг за надані послуги в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором.
Відповідно до п. 3.2.7 договору виконавець послуг зобов'язується забезпечувати збереження власних приладів обліку питної води, ремонтувати, налагоджувати та робити повірку за власні кошти.
Згідно з п. 4.1.1 договору виробник послуг має право у будь-який час перевіряти стан роботи приладів обліку виконавця послуг та знімати покази приладів обліку у присутності представника виконавця послуг.
Відповідно до п.6.3 договору виконавець послуг до 20 числа наступного за звітним місяця проводить розрахунок з виробником послуг по нарахованих коштах за надані послуги з водопостачання та водовідведення згідно виставленого рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виробника послуг за відрахуванням 3,3% (ТОВ "Львівавтокомплектація") комісійної винагороди від перерахованих виробнику послуг коштів
Згідно з п.10.1 договору він набуває чинності з 01.07.2010р. та діє строком на один рік.
Відповідно до п.10.4 договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін.
07.02.2013р. при перевірці стану систем водопроводу та каналізації ТОВ "Львівавтокомплектація" по вул. Науковій, 16 працівниками позивача в присутності сантехніка ОСОБА_7 було виявлено порушення пломбування встановленого водолічильника холодної води POWOGAZ-50 №09222131, зокрема, встановлено, що реєстраційна пломба ЛВК 0260329 зафіксована лише одним дротом, а другий дріт пломбування накидної гайки водолічильника обірваний.
За результатами поведеної 07.02.2013р. перевірки складено акт №2680 від 07.02.2013р., в якому зафіксовано вищевказане порушення пломбування водолічильника та зазначено, що згідно з п. 5.18 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України споживач сплачує витрати води згідно з п. 3.3 і п.3.4 цих Правил.
08.02.2013р. позивачем виставлено відповідачу рахунок №207-16 на суму 20906,60грн. за період з 28.01.2013. по 07.02.2013.
У зв'язку з несплатою відповідачем рахунку №207-16 від 08.02.2013р. і наявністю заборгованості за іншими рахунками Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Львівавтокомплектація" (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про стягнення з відповідача на користь позивача 21150,32грн. основного боргу, 1334,52грн. - пені, 274,22 - 3% річних.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення 558,32грн. боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення за договором №570128 від 08.07.2010р. та відмовляючи в іншій частині позову, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: по-перше, нарахування позивачем витрат води на суму 20592,00грн. із посиланням на п.п.5.18, 3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України є безпідставним, оскільки вказане в акті №2680 від 07.02.2013 пошкодження дроту (на якому зафіксовано пломбу) серед визначених п.5.18 Правил самовільних дій (які є підставою для оплати витрат води згідно з п.п. 3.3, 3.4 Правил) не значиться, по-друге, позивачем не зазначено причини, що призвели до обірвання дроту пломбування і не надано доказів того, що пошкодження дроту мало місце саме внаслідок самовільних дій відповідача; по-третє, вимоги позивача про стягнення 558,32грн. боргу за надані послуги є обґрунтованими, оскільки доказів сплати вказаної заборгованості перед позивачем в цій частині відповідачем до суду надано не було.
Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.
Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) 21150,32грн. основного боргу, в т.ч. 20592грн., нарахованих відповідно до п.3.3 Правил; 1334,52грн. - пені, 274,22грн. - 3% річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Сервіси для юристів