Постанова ВГСУ від 03.06.2014 року у справі №904/8816/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Справа № 904/8816/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуМіністерства юстиції Українина постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2014у справі№ 904/8816/13господарського суду Дніпропетровської областіза позовомМіністерства юстиції України в інтересах держави УкраїнадоПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна казначейська служба Українипро стягнення 8239,23 грн.за участю представників: позивачаРосохи С.В., дов. від 15.04.2014відповідачаКоптєлової Н.Л., дов. від 12.05.2014третьої особине з'явився (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2013 року Міністерство юстиції України в інтересах держави Україна звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" про стягнення на користь держави Україна в особі Міністерства юстиції України збитків, завданих Державному бюджету України в розмірі 8239,23грн на рахунок Державної казначейської служби України.

Позовні вимоги мотивовані нормами статей 15, 17, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, статей 2, 3, 8, 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Позивач зазначав, що внаслідок тривалого невиконання ВАТ"Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" рішень національних судів державі Україна були заподіяні збитки у вигляді понесених витрат на виплату ОСОБА_6 та ОСОБА_7 8239,23 грн відповідно до рішення Європейського суду з прав людини, прийнятого за заявами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 № 21748/08.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2013 (суддя Загинайко Т.В.) замінено Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго"; в позові відмовлено.

При цьому місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки вина відповідача у тривалому невиконанні органами державної влади України рішення суду та причинний зв'язок між діями відповідача та моральною шкодою, заподіяною органами державної влади України внаслідок тривалого невиконання судового рішення, відсутні.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 (судді: Сизько І.А. - головуючий, Кузнєцова І.Л., Подобєд І.М) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2013 змінено, виключено з мотивувальної та резолютивної частин рішення абзац про віднесення судових витрат по справі за рахунок позивача; в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін з підстав його законності та обгрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Міністерство юстиції України звернулось з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позовних вимог.

В касаційній скарзі скаржник посилається на зволікання відповідача з виконанням рішення національного суду, винесеного на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7, наслідком чого стало звернення останніх до Європейського суду та винесення рішення про виплату на їх користь справедливої сатисфакції з Державного бюджету України; на наявність у відповідача права та можливості виконати рішення суду в добровільному порядку; на факт відсутності констатації в рішенні Європейського суду протиправності дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.09.2006 у справі №22ц-10770/2006 або визнання в установленому законодавством порядку протиправності дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби національним судом.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу відхилив її доводи як необгрунтовані; третя особа не скористалася правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.09.2006 у справі №22ц-10770/2006р. позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" задоволено частково: визнано недійсним акт-протокол від 03.04.2004 №00075768 про порушення Правил користування електричною енергією відносно ОСОБА_6, стягнуто з ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" на користь ОСОБА_6 неустойку за припинення енергопостачання у розмірі 1029,60 грн та судові витрати за послуги адвоката 505 грн; стягнуто з ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_6 по 500грн моральної шкоди кожному; в частині позовних вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про зобов'язання енергопостачальної компанії поновити енергопостачання відмовлено; в задоволенні зустрічного позову ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" до ОСОБА_6 про відшкодування збитків відмовлено та стягнуто з ВАТ"Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" 68 грн державного мита на користь держави. Вказане рішення суду набрало законної сили.

11.09.2009 постановами підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області відкриті виконавчі провадження:

- ВП №14702387 з виконання виконавчого листа №2-33, виданого 22.01.2009 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу, про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" на користь ОСОБА_6 1534грн, де 1029,60грн неустойка за припинення енергопостачання та 505грн судові витрати за послуги адвоката;

- ВП №14701466 з виконання виконавчого листа №2-33, виданого 22.01.2009 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_6 по 500грн кожному моральної шкоди.

21.09.2009 постановами підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області виконавчі провадження ВП №14702387 та ВП №14701466 були зупинені в зв'язку з внесенням відповідача до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

24.03.2011 підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП №14702387 та ВП №14701466 у зв'язку зі сплатою заборгованості в повному обсязі відповідно до платіжних доручень № 425 та №427 від 16.03.2011.

28.08.2012 Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі по заяві №21748/08 Віктора Володимировича Бондаря та 19 інших заяв проти України, де зазначено, що у різні дати національні суди, ухваливши рішення у справах заявників, зобов'язали відповідачів (державні органи влади чи державні підприємства) сплатити різні суми заявникам; рішення набрали законної сили, проте відповідачі затримали їх виконання; посилаючись на різні положення Конвенції, заявники скаржились на затримки виконання рішень, ухвалених на їхню користь, в тому числі й рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.09.2006 у справі №22ц-10770/2006р. на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (заява від 22.07.2010 №43435/10).

За тривале невиконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.09.2006 у справі №22ц-10770/2006р. на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Урядом України була запропонована компенсація в сумі 810 Євро.

Рішення Європейського суду з прав людини від 28.08.2012 виконано за рахунок Державного бюджету, що підтверджується платіжним дорученням від 26.11.2012 №2053 на суму 8239, 23 грн (за курсом на день здійснення платежу (а.с.20).

Предметом спору у даній справі є вимога Міністерства юстиції України про стягнення з відповідача збитків, завданих Державному бюджету України у розмірі 8239, 23 грн. відповідно до статей 1166, 1191 Цивільного кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

За приписами частини 4 статті 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" орган представництва, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є Міністерство юстиції України, зобов'язаний звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом .