ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2017 року Справа № 923/666/16
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Малетича М.М.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 (головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді Гладишева Т.Я., Головей В.М.)на рішенняГосподарського суду Херсонської області від 01.09.2016 (суддя Пономаренко Т.О.)у справі№ 923/666/16 Господарського суду Херсонської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компаніяя "Довіра та Гарантія"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватного підприємства "Торгово-виробнича компанія "Укрспецтехніка",прозвернення стягнення кредитного боргу в сумі 738.000,00 грн. на предмет іпотеки,за участю представниківпозивачаЄгорова Є.В.,відповідачане з'явились,третьої особине з'явились,В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 01.09.2016 у справі №923/666/16 позов задоволено: звернуто стягнення на предмет іпотеки - склад площею забудови 850,5 кв. м - літ. "К", загальною площею 736,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на зазначене майно за ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" за вартістю, визначеною на момент реєстрації на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 рішення Господарського суду Херсонської області від 01.09.2016 у справі № 923/666/16 скасовано, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 264, 267, 1078 Цивільного кодексу України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про сплив строку позовної давності у даній справі.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача та третьої особи не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, 02.11.2007 між Приватним підприємством "Торгово-виробнича компанія "Укрспецтехніка" (позичальник) та АКІБ "УкрСиббанк" (правонаступник ПАТ "УкрСиббанк", позикодавець) укладено кредитний договір №11245655000, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що складає 658.700,00 грн. з 02.11.2007, а позичальник - повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно з умовами договору на рахунок № НОМЕР_1 в АКІБ "УкрСиббанк".
У пунктах 1.3.1, 1.3.2, 1.3.5 кредитного договору позичальник зобов'язався за користування кредитними коштами сплачувати проценти за ставкою 14 % річних, а за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк - сплачувати проценти за користування кредитом за ставкою 21 % річних, яка застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором. Позичальник зобов'язався сплачувати проценти у строк з 01 по 10 числа (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти за користування кредитом. При цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного погашення кредиту.
Позичальник зобов'язався сплачувати банку комісію за управління лімітом кредитування в розмірі 1,5 % річних на суму невикористаного ліміту у день сплати відсотків, а також комісію за управління кредитною лінією в розмірі 1% процентів від суми первісного ліміту кредитування щорічно з другого року кредитування у день і місяць відповідно дню укладення договору (п. п. 1.3.6 та 1.3.7 кредитного договору).
У пункті 1.6 кредитного договору сторони встановили наступну черговість погашення позичальником своїх грошових зобов'язань за цим договором: 1) прострочені комісії, якщо буде мати місце прострочення; 2) строкові комісії; 3) прострочені проценти, якщо буде мати місце прострочення; 4) строкові проценти; 5) прострочена сума основного боргу, якщо буде мати місце прострочення; 6) строкова сума основного боргу; 7) штрафні санкції.
Згідно з графіком погашення кредиту (додаток № 1 до кредитного договору) позичальник зобов'язався повернути кредит в такому порядку: до 02.09.2010 - 439.133,33 грн.; до 04.10.2010 - 219.566,66 грн.
У пункті 9.5 кредитного договору сторони досягли домовленості, що строк його дії встановлюється з дати його укладення і до повного погашення суми кредиту, процентів та пені у випадку її нарахування.
З метою забезпечення кредитних зобов'язань за кредитним договором між банком (іпотекодержатель) та ФОП ОСОБА_4 (іпотекодавець) укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір від 02.11.2007, реєстр. № 3380, згідно з яким іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно - склад площею забудови 850,5 кв. м, літ. "К", загальною площею 736,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Антоновою Н.В. за реєстровим № 1256, витяг з Державного реєстру правочинів №838815 від 31.03.2005, номер правочину: 523420, право власності іпотекодавця зареєстроване 04.04.2005 Херсонським ДБТІ у реєстровій книзі № 1 за реєстровим № 281. Ринкова вартість предмету іпотеки згідно зі звітом суб'єкта оціночної діяльності ПП "Грунт і Дім" від 23.10.2007 становила 1.317.560,00 грн.
Пунктом 6.1 іпотечного договору сторони встановили строк його дії з моменту нотаріального посвідчення і до повного виконання зобов'язань за договором, що обумовлює основне зобов'язання.
У зв'язку з порушенням позичальником кредитних зобов'язань за кредитним договором № 11245655000 в частині повернення кредиту, сплати процентів та комісій заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 10.11.2011 у справі № 2-877/11 стягнуто солідарно з третьої особи та п. Гуменюка В.М. на користь банка борг за кредитним договором № 11245655000, що склався станом на 17.05.2010 в сумі 747.435,19 грн.
21.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" та ПАТ "УкрСиббанк" укладено договір факторингу № 26, відповідно до якого відбулась заміна сторони у зобов'язанні (кредитора), ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" набуло право вимоги за кредитним договором.
22.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" та АТ "УкрСиббанк" був також укладений договір про відступлення права вимоги № 1 за договором іпотеки до договору факторингу № 26 від 21.09.2015, посвідчений приватним нотаріусом Верповською О.В. Київського міського нотаріального округу, реєстр. № 5001, на підставі якого ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" набуло права вимоги за іпотечним договором від 02.11.2007, укладеним між банком та ФОП ОСОБА_4
Як зазначає позивач, на підставі вищезазначених договорів відбулася зміна сторони у зобов'язанні, в зв'язку з чим позивач став новим кредитором і набув права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, яким забезпечено кредитні зобов'язання.
Враховуючи невиконання позичальником рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 10.11.2011 у справі № 2-877/11, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом про звернення стягнення на іпотечне майно згідно з укладеним між банком та ФОП ОСОБА_4 іпотечним договором.
Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до абз. 4 пп. 4.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання грошових сум шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку майно.
Як встановлено судами, рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 10.11.2011 у справі № 2-877/11 про солідарне стягнення з третьої особи та фізичної особи ОСОБА_8 на користь банку 747.435,19 грн. є невиконаним, а кредитний борг не змінився.
Згідно з ч. 1 ст. 598, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Сервіси для юристів