ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2014 року Справа № 908/1608/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 15.01.14
у справі№908/1608/13господарського судуЗапорізької областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Соцкомуненергія" Запорізької обласної радипростягнення сумиза участю представників від:позивачаПетренко А.С. (дов. від 17.01.14)відповідачане з'явилися, були належно повідомлені
В С Т А Н О В И В :
ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з КП "Соцкомуненергія" 204700,99грн. основного боргу, 28880,32грн. пені, 10123,01грн. втрат від інфляції грошових коштів та 16079,50грн. 3% річних, з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2497-БО-13.
Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Зінченко Н.Г.) від 24.10.13 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто пеню в сумі 7220,00грн. (розмір якої зменшено на 75% на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України), 3% річних в сумі 16079,50грн., втрати від інфляції грошових коштів в сумі 7209,53грн. та судовий збір в сумі 5141,68грн. В частині стягнення 2913,48грн. втрат від інфляції грошових коштів відмовлено. В частині стягнення основного боргу в сумі 204700,99грн. провадження у справі припинено.
За результатом апеляційного перегляду справи Донецький апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Колядко Т.М., суддів: Ломовцевої Н.В., Скакуна О.А.) 15.01.14 рішення суду першої інстанції змінив, перерахувавши у бік збільшення суму інфляційних, належних до стягнення, в решті рішення залишив без змін.
Не погоджуючись із судовими актами в частині зменшення пені, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.233 ГК України, ст.ст.549-552 ЦК України) та процесуального права (ст.ст.42, 43, 83-84 ГПК України). В решті судові акти не оскаржуються, суми 3% річних, інфляційних та пені не заперечуються, визнаються такими, що визначені вірно, а тому в частині задоволення позову та в частині припинення провадження у справі судові акти Вищим господарським судом України не перевіряються та підлягають залишенню без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 20.12.10 між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та КП "Соцкомуненергія" (Покупець) був укладений Договір про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2497-БО-13 від 20.12.10. На виконання умов договору в період з січня по серпень 2011 року включно позивач поставив відповідачу природний газ обсягом 275,809 тис.куб.м. на загальну суму 867870,34грн. з ПДВ. У зв'язку з частковою оплатою за природний газ та невиконанням відповідачем зобов'язань у повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 204700,99грн. основного боргу, 28880,32грн. пені, 10123,01грн. втрат від інфляції грошових коштів та 16079,50грн. 3% річних.
Судами припинене провадження у справі відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України в частині стягнення основного боргу у розмірі 204700,99грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки під час розгляду спору відповідачем здійснена оплата заборгованості в розмірі 204700,99грн. За період прострочки оплати нараховані 3% річних та інфляційні, розмір яких сторонами не заперечується. Судові акти в цих частинах не оскаржуються, не є предметом перегляду та підлягають залишенню без змін.
Скаржник оскаржує правомірність зменшення судами пені з 28880,32 грн. до 7220,00 грн. (тобто на 75%) на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, хоча визнана правильність нарахування пені позивачем.
Зменшуючи пеню, суди виходили з того, що відповідач погасив заборгованість самостійно та добровільно, а також вказали на незначний розмір пені.
Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію судів з огляду на наступне. Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. В даному випадку судами дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки. Тому судові акти підлягають залишенню без змін, а скарга - без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.01.14 у справі №908/1608/13 залишити без змін.
Головуючий - суддя В. І. Дерепа
Судді Б. М. Грек
В. В. Палій
Сервіси для юристів