Постанова ВГСУ від 03.03.2016 року у справі №904/8166/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року Справа № 904/8166/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В.,суддів -Поліщука В.Ю., Удовиченка О.С.,за участю представників сторін:

ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" - Коваль І.О. - в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ліквідатора Колективного (народного) виробничого підприємства "Дніпропетровський комбайновий завод" - арбітражного керуючого Сагайдака А.В. на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 у справі №904/8166/15 за позовом ліквідатора Колективного (народного) виробничого підприємства "Дніпропетровський комбайновий завод" - арбітражного керуючого Сагайдака А.В. до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" про стягнення 58 700,34 грн, -

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 року (суддя Петрова В.І.) відмовлено в задоволенні позову ліквідатора Колективного (народного) виробничого підприємства "Дніпропетровський комбайновий завод" Сагайдака Анатолія Васильовича до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" про стягнення 58 700,34 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 (головуючий суддя Виноградник О.М., судді Джихур О.В., Дмитренко Г.К.) апеляційну скаргу ліквідатора Колективного (народного) виробничого підприємства "Дніпропетровський комбайновий завод" Сагайдака Анатолія Васильовича залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 залишено без змін.

Ліквідатор Колективного (народного) виробничого підприємства "Дніпропетровський комбайновий завод" - арбітражний керуючий Сагайдак А.В. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.02.2016 задоволено заяву представника ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 03.03.2016 справа слухалася в режимі відеоконференції.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" , перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2015р. до господарського суду Дніпропетровської області звернувся ліквідатор Колективного (народного) виробничого підприємства "Дніпропетровський комбайновий завод" Сагайдак Анатолій Васильович з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" про стягнення 58 700,34 грн. з тих підстав, що ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" незаконно та безпідставно завищувались та нараховувались тарифи за спожиту електроенергію, яка постачалась на гуртожиток, розташований по вул. Альпійський, 5-а, відповідно до договору постачання електричної енергії № 1-34-А/09 від 20.08.2010р.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на відсутність правових підстав для стягнення вказаних коштів згідно ст.1212 ЦК України, оскільки безпосередньо самим позивачем визнавалось, що кошти були перераховані на підставі договору, укладеного між сторонами, який є чинним, тому ці кошти не є безпідставно отриманими і не можуть бути витребувані згідно ст.1212 ЦК України.

Крім того, позивачем не підтверджено належними доказами, що житловий будинок по вул. Альпійський, 5-а має статусу гуртожитку, а розмір тарифів, які застосовувались у розрахунках за договором № 1-34-А/09 від 20.08.2010 встановлений Національною комісією регулювання електроенергетики України, а не відповідачем, тому твердження позивача про завищення тарифів за спожиту електричну енергію є безпідставними.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.08.2010р. між Колективним (народним) виробничим підприємством "Дніпропетровський комбайновий завод" ("споживач" за договором) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" ("постачальник" за договором) було укладено договір постачання електричної енергії № 1-34-А/09, відповідно до якого "постачальник" продає електричну енергію "споживачу" для забезпечення потреб електроустановок "споживача" з приєднаною потужністю 290,835 кВт у будинку 5-а по пров. Альпійський, величини якої по площадках вимірювання в точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а "споживач" оплачує "постачальнику" вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (р.1 договору).

Відповідно до п.п.2.3.5 - 2.3.6 п.2.3 р.2 договору "споживач" зобов`язався оплачувати "постачальнику" вартість електричної енергії згідно з умовами додатку "Порядок розрахунків" та додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею "постачальника" та електроустановками "споживача" згідно з додатком "Порядок розрахунків перетікання реактивної електроенергії".

Згідно умов договору постачальник проводив відпуск електричної енергії для потреб споживача, а споживач сплачував за це грошові кошти.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, після отримання рахунку-розшифровки № 111/1-34/А/09/4/1 за квітень 2015 року, позивач виявив завищення відповідачем тарифу вартості електричної енергії для гуртожитку за адресою пров. Альпійський, 5-а, при цьому, здійснено нарахування оплати як для звичайної житлової будівлі.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою встановити тариф на оплату за використану електричну енергію для будівлі по пров. Альпійський, 5-а як для гуртожитку та повернути різницю в тарифі в розмірі 58 700,34 грн.

На зазначені звернення відповідач повідомив позивача, що останнім не надано доказів реєстрації зазначеної будівлі як гуртожитку у встановленому законом порядку, отже, відсутні підстави для зміни тарифної групи на оплату за використану електричну енергію.

У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів в розмірі 58 700,34 грн., посилаючись на те, що вказану грошову суму відповідач повинен повернути позивачу згідно вимог ст.ст.11, 525, 526, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст.173, 174 ГК України.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 84 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;