Постанова ВГСУ від 03.03.2015 року у справі №916/2824/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року Справа № 916/2824/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 рокуу справі№ 916/2824/14 Господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Новатек-Електро"простягнення 265159,90 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Завойська Т.В.,

відповідача: Кільян А.М.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатек-Електро" про стягнення з відповідача, з урахуванням остаточних уточнень до позовних вимог, 265 159,90 грн. боргу, з яких 45 246,52 грн. основної заборгованості, 219 913,38 грн. заборгованості за рахунок зміни курсу долару до гривні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.10.2014 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатек-Електро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна" 45 246,52 грн. основної заборгованості та 219 913,38 грн. заборгованості за рахунок зміни курсу долару до гривні.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 у справі № 916/2824/14 рішення місцевого господарського суду скасовано частково в частині стягнення заборгованості за рахунок зміни курсу долару до гривні в розмірі 219 913,38 грн., в цій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2199,13 грн.

Не погоджуючись з постановою Одеського господарського суду від 25.12.2014, Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 скасувати та залишити рішення господарського суду Одеської області без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 09.07.2012 між ТОВ "СЕА Електронікс Україна" (постачальник) та ТОВ "Новатек-Електро" (покупець) укладено договір поставки №37, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця у визначені цим договором строки комплектуючі вироби, вимірювальні прилади, паяльне устаткування, електронні компоненти, зазначені у специфікації, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.3 договору, у специфікації зазначається найменування товару, його кількість, ціна, термін поставки, загальна вартість товару. Специфікація є невід'ємною частиною цього договору. Базисні умови поставки - СРТ місто Одеса (Інкотермс-2000), якщо інше не зазначене у специфікації.

На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними у справі, на загальну суму 547 717,97 грн., яку відповідачем було частково сплачено в розмірі 502 471,45 грн.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним в цій частині без змін судом апеляційної інстанції, стягнуто з ТОВ "Новатек-Електро" суму боргу за договором в розмірі 45 246,52 грн., яку визнав відповідач. В зазначеній частині судові рішення сторони не оскаржують.

Судом апеляційної інстанції скасовано рішення господарського суду Одеської області від 01.10.2014 в частині стягнення з відповідача 219913,38 грн. заборгованості за рахунок зміни курсу долару до гривні.

Постанова суду мотивована тим, що позивачем не надано належних доказів отримання відповідачем рахунків-фактур, відповідно до приписів пунктів 3.5, 3.9, 8.2 договору, а отже суду неможливо встановити дату початку відрахування заборгованості за рахунок зміни курсу долара до гривні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно пунктів 3.5, 3.9 договору, оплата товару здійснюється на підставі рахунків-фактур постачальника. У разі зміни на день оплати курсу долара США та/або Євро до гривні, встановленого НБУ, більш ніж на 2% у порівнянні з курсом на дату підписання специфікації, оплата товару здійснюється покупцем за цінами, зміненими пропорційно зміни курсу долару США та/або Євро.

Відповідно до пункту 8.2 договору, замість специфікацій можуть використовуватися рахунки-фактури, які складаються на підставі заявок покупця. Рахунки-фактури складені на підставі заявок покупця мають містити посилання на дату та номер цього договору.

Судами попередніх інстанції встановлено, що відповідач не отримував від позивача відповідні рахунки своєчасно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем з лютого по липень 2014 року частково оплачено отриманий товар, що не спростовується позивачем.

Призначенням платежу у всіх випадках є не рахунки, а договір №37 від 09.07.2012р.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підтвердження факту надсилання та отримання відповідачем рахунків №19103 від 20.09.2013р., №20066 від 04.10.2013р., №19458 від 26.09.2013р., №23269 від 15.11.2013р., №25053 від 09.12.2013р., №22204 від 04.12.2013р., №24729 від 04.12.2013р., №24992 від 10.12.2013р., №25102 від 10.12.2013р., №25151 від 16.12.2013р., №20733 від 14.10.2013р., №26405 від 27.12.2013р., №63 від 08.01.2014р., №422 від 13.01.2014р., №1445 від 24.01.2014р., №1497 від 25.01.2014р., №1550 від 27.01.2014р., №1506 від 30.01.2014р., №2076 від 03.02.2014р., №666 від 04.02.2014р., №1379 від 23.01.2014р., №2576 від 08.02.2014р., №26297 від 06.02.2014р., №22353 від 04.11.2013р., №20787 від 15.10.2013р., №20742 від 14.10.2013р., №17079 від 22.08.2013р., №22974 від 12.11.2013р., №23371 від 18.11.2013р., №17817 від 04.09.2013р., №22315 від 045.11.2013р., №22333 від 04.11.2013р., №23568 від 19.11.2013р., №23178 від 14.11.2013р., №24111 від 27.11.2013р., №23360 від 18.11.2013р., №22134 від 31.10.2013р. позивачем надані роздруківки з електронної пошти про погодження рахунків, з яких неможливо достовірно встановити між ким велось електронне листування, обсяг цивільної дієздатності таких осіб і належність вказаної переписки до правовідносин за спірним договором.