Постанова ВГСУ від 03.03.2015 року у справі №911/2736/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року Справа № 911/2736/14

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 року у справі № 911/2736/14 господарського суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті" до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення 99600,00 грн.,

за участю представників:

Позивача: Мазепа Н.М. дов. № 2 від 19.06.2014 року

Відповідача: Сидорчук Р.Д. дов. № 01 від 05.01.2015 року

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті" (далі - ТОВ "Трініті", Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 99600,00 грн. за договором поставки № 21 від 04.02.2014 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 30.07.2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 року, позов ТОВ "Трініті" задоволено.

У поданій касаційній скарзі, ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і, зокрема ст.ст. 8, 263, 614, 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 43, 43, 104 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати прийняті у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 04.02.2014 року між ТОВ "Трініті" (Постачальник) і ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" (Покупець) було укладено договір поставки № 21 (далі - Договір поставки), відповідно до умов якого (п.п. 1.1., 1.2.), Постачальник зобов'язався передати (поставити) у певний термін у власність Покупця товар згідно Специфікації № 1 (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором. Об'єм товару, що закупляється, може бути зменшеним, в залежності від реального фінансування витрат.

Згідно п.п. 2.2., 2.3. Договору, поставка товару здійснюється на протязі 13 днів з моменту отримання Постачальником письмової заявки від Покупця. Поставка товару може здійснюватись партіями у відповідності із заявкою та потребами Покупця. Право власності на товар переходить з моменту отримання товару Покупцем та підписання сторонами накладної і акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника з відстрочкою платежу на протязі 120 календарних днів після поставки товару та підписання акту приймання-передачі.

При цьому, умовами Договору (п.п. 9.1.-9.4.) передбачалось, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань по Договору, у випадку виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час підписання Договору і виникли незалежно від Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна та інше). Сторона, яка не може виконати зобов'язання по Договору внаслідок дій обставин непереборної сили, зобов'язана не пізніше 3 робочих днів, з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили і строком їх дій є відповідні документи, які видаються Торгово-Промисловою Палатою України, із зазначенням характеру обставин і строку їх продовження. У випадку, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 днів, кожна із Сторін в установленому порядку має право розірвати даний Договір.

В Додатку № 1 (Специфікація № 1 від 04.02.2014 року) до Договору зазначено перелік та назва товару, який являється предметом поставки за вказаним договором.

Також, як було встановлено судами, на виконання умов Договору, у лютому 2014 року Позивачем було здійснено поставку Відповідачу товару на загальну суму 99600,00 грн., який було отримано останнім, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі від 28.02.2014 року.

Вимогами Позивача у даній справі є стягнення з Відповідача 99600,00 грн. боргу за поставлений на підставі договору поставки № 21 від 04.02.2014 року у лютому 2014 року товар на вказану суму, з посиланням на положення ст.ст. 11, 509, 526, 530, 612, 625, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 188, 193, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та невиконання Відповідачем умов Договору щодо оплати поставленого йому товару.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст.ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 221 ГК України, умов договору поставки № 21 від 04.02.2014 року, та встановлених обставин справи і, зокрема, про наявність боргу Відповідача перед Позивачем за поставлений товар за вказаним Договором у розмірі 99600,00 грн., дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і їх задоволення.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Однак, вказаним вимогам постанова суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції, у повній мірі вказаним вимогам не відповідає, у зв'язку з наступним.