ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2014 року Справа № 917/1037/13
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Капацин Н.В. - головуючого, Бернацької Ж.О. - доповідача, Кривди Д.С.,розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "АВТОБУД"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 29.10.2013 у справі№ 917/1037/13за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРРОСТРОЙ"доПриватного підприємства "АВТОБУД"
про стягнення 506226,45 грн. за участю представників сторінвід позивача: не з'явились, від відповідача: не з'явились,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕРРОСТРОЙ" у травні 2013 року звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "АВТОБУД" про стягнення 506226,45 грн. за договором субпідряду № 40 від 10.03.2010.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.07.2013 у справі № 917/1037/13 (суддя Іваницький О.Т.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2013 (колегія суддів у складі: Істоміна О.А. - головуючого, Барбашова С.В., Білецька А.М.), позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "АВТОБУД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРРОСТРОЙ" 506226,45 грн. заборгованості та 10124,52 грн. витрат з оплати судового збору.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 29.07.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2013 у справі № 917/1037/13 скасувати, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням і порушенням норм матеріального та процесуального права попередніми судовими інстанціями.
До Вищого господарського суду України надійшов відзив від позивача на касаційну скаргу, в якому останній просить рішення Господарського суду Полтавської області від 29.07.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2013 у справі № 917/1037/13 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами укладено договір субпідряду № 40 від 10.03.2010 (далі - договір), за умовами якого генпідрядник (Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕРРОСТРОЙ") доручає, а субпідрядник (Приватне підприємство "АВТОБУД") зобов'язується виконати на свій ризик і здати в установлений договором строк роботи з капітального будівництва об'єктів ЦШГ згідно з бюджетом інвестицій на 2010 рік в об'єктах, щомісячно погоджених із замовником ("Полтавський ГЗК"). Генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику будівельний майданчик, передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію замовника, прийняти від субпідрядника роботи та оплатити їх.
Пунктом 3 договору передбачено, що ціна за виконані роботи є договірною, динамічною і визначається за кошторисом.
Розрахунок за виконані роботи проводиться генпідрядником протягом 20-ти банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт обома сторонами, на підставі виставленого підрядником рахунка (підпункт 4.4 договору).
Підпунктом 4.7 договору сторони визначили, що розмір затрат з надання послуг генпідряду складає 3 % від вартості виконаних підрядником робіт без включення матеріалів генпідрядника. Відшкодування затрат генпідрядника здійснюється субпідрядником протягом 20-ти банківських днів з моменту підписання генпідрядником та субпідрядником акта виконаних робіт.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі актів № 2-05 за травень 2010 року, № 6-06 за червень 2010 року, № 5-07 за липень 2010 року, № 5-08 за серпень 2010 року, № 3-09 за вересень 2010 року, № 1-10 за жовтень 2010 року, № 9-11 за листопад 2010 року, № 1-12 за грудень 2010 року генпідрядною організацією Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕРРОСТРОЙ" надані послуги субпідряднику Приватному підприємству "АВТОБУД" у розмірі 3% від вартості виконаних робіт, що складає 506226,45 грн.
Вказані акти підписані сторонами та скріплені їх печатками, що є підставою для проведення розрахунків.
Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактура № 849/Р від 31.05.2010 на суму 52687,26 грн., рахунок-фактура № 1078/Р від 30.06.2010 на суму 52545,85 грн., рахунок-фактура № 1307/Р від 30.07.2010 на суму 62123,18 грн., рахунок-фактура № 1559/Р від 31.08.2010 на суму 54388,62 грн., рахунок-фактура № 2557/Р від 30.09.2010 на суму 48916,62 грн., рахунок-фактура № 2869/Р від 27.10.2010 на суму 74410,67 грн., рахунок-фактура № 3249/Р від 30.11.2010 на суму 94212,29 грн., рахунок-фактура № 3493/Р від 29.12.2010 на суму 66941,96 грн. Загальна сума складає 506226,45 грн.
Позивачем 07.11.2012 надіслано відповідачу лист № 23 про сплату боргу. За надані послуги відповідач не розрахувався.
Суди обох інстанцій, дослідивши копії податкових накладних, встановили, що дата їх виписки збігається з датою актів приймання генпідрядних послуг, вони містять посилання на договір та є доказами здійснення господарської операції між сторонами з виконання робіт за договором субпідряду № 40 від 10.03.2010.
Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з частиною 1 статті 839 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку, що підписавши вказані акти приймання виконаних робіт, відповідач погодився з переліком виконаних робіт та їх вартістю.
Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та/або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни постанови не вбачається.
Сервіси для юристів