ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2016 року Справа № 910/6252/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Губенко Н.М.,
суддів: Барицької Т.Л.,
Картере В.І. (доповідач)
за участю представників:
позивача - Конопліцького І.В.
відповідача - Деркач Т.Г,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015
та на рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2015
у справі № 910/6252/13
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про стягнення 335 930,92 грн.
ВСТАНОВИВ:
У березні 2013 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 277 632,57 грн. основного боргу, 33 593,54 грн. інфляційних нарахувань та 24 704,79 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2015 (суддя Андреїшина І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 (колегія суддів у складі: суддя Рябуха В.І. - головуючий, судді Ропій Л.М., Калатай Н.Ф.), позов задоволено. Стягнуто з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 277 632,57 грн. основного боргу, 33 593,54 грн. інфляційних нарахувань та 24 704,79 грн. 3% річних. Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи доведений факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки природного газу, у зв'язку з чим позовні вимоги як в частині стягнення суми основного боргу так і в частині інфляційних нарахувань та 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В свою чергу апеляційний господарський суд погодився з таким висновком суду першої інстанції та не прийняв подані апелянтом додаткові докази погашення основного боргу після порушення провадження у справі, пославшись на невідповідність поданих доказів приписам ст.ст.33 та 34 ГПК України.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2015, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 34, 36 ГПК України, ст.ст. 11, 13 ЦК України, ст. 202 ГК України, ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", п. 7 Порядку списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію. Так, на думку відповідача, господарським судом апеляційної інстанції не надано відповідну оцінку тій обставини, що платіжними дорученнями від 07.06.2013 № 760 на суму 100 000,00 грн., від 10.06.2015 № 761 на суму 100 000,00 грн., від 12.06.2015 № 763 на суму 77 632,57 грн. була здійснена оплата за поставку природного газу згідно з договором від 30.12.2009 № 325-09/8, а в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідач зазначив, що вказані суми нараховані позивачем у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого протягом 2010 природного газу, а тому в силу Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" підлягають списанню.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:
- 30.12.2009 НАК "Нафтогаз України", найменування якої змінено на ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник), та Дочірнім підприємством "Нафтогазмережі", правонаступником якого є Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (покупець), був укладений договір поставки природного газу № 325-09/8, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю у 2010 році імпортований природний газ, за наявності його обсягів, для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ на умовах цього договору;
- за умовами п. 5.1 договору розрахунки за газ та послуги з його транспортування покупець здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом перерахування на рахунок постачальника протягом місяця, в якому здійснюється постачання газу;
- остаточний розрахунок проводиться покупцем на підставі акта приймання-передачі газу не пізніше 25-го числа місяця, наступного за місяцем поставки;
- відповідно до п. 10.1 даний договір вважається укладеним з дати підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, діє в частині поставки газу з січня 2010 до 31.12.2010, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення;
- позивачем було поставлено, а відповідачем отримано протягом січня-червня 2010 року природний газ на загальну суму 277 632,57 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу;
- згідно з актом звіряння розрахунків, складеного сторонами, сторони узгодили, що станом на 31.12.2012 у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за договором № 325-09/08 в сумі 277 632,57 грн.
Сервіси для юристів