ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2016 року Справа № 910/20542/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф, Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі", м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі", м. КиївдоСлужби зовнішньої розвідки України, м. Київпрозобов'язання вчинити дії
за участю представників
позивача: Гайдар С.А.,
відповідача: Мітлицька О.О.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" (далі за текстом - ТОВ "ВП "Компанія ДіСі") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Служби зовнішньої розвідки України, в якому просив зобов'язати відповідача належним чином, відповідно до умов Договорів та чинного законодавства оформити акти приймання-передачі майна зі зберігання за Договорами зберігання від 25.11.2013 року № 22/14, від 25.11.2013 року № 23/14, від 23.12.2013 року № 24/14, від 23.12.2013 року № 25/14.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2015 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що з огляду на приписи ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України позивач звернувся до суду за захистом свого права у спосіб, який не передбачений нормами чинного законодавства, оскільки заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача належним чином оформити акти приймання-передачі майна зі зберігання за договорами зберігання не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "ВП "Компанія ДіСі" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2015 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.
В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2015 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Службою зовнішньої розвідки України (поклажодавець) та ТОВ "ВП "Компанія ДіСі" (зберігач) було укладено чотири Договори зберігання від 25.11.2013 року № 22/14 та № 23/14 і від 23.12.2013 року № 24/14 та № 25/14 (далі за текстом - Договори), відповідно до умов п. п. 1.1 - 1.3 яких за актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною Договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку цього Договору водолазну техніку та спорядження, а саме, спеціальний комплект бойового плавця у кількості та вартістю, які визначаються в Акті прийому-передачі. Зберігання за Договорами є безоплатним, термін зберігання до 31.07.2014 року.
Згідно з п. 2.1.1 Договорів зберігач зобов'язаний вживати всіх заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання.
Умовами п. 2.1.3 Договорів встановлено, що зберігач несе відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна поклажодавця, переданого йому на зберігання, у відповідності із Договорами та чинним законодавством України з моменту одержання майна від поклажодавця та до моменту його повернення поклажодавцеві.
Зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього (п. 2.1.4 Договорів).
Відповідно до п. п. 3.1.2, 3.2 Договорів поклажодавець зобов'язаний забрати у зберігача майно до закінчення строку Договору, поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини).
Згідно з п. 4.2 Договорів зберігач несе відповідальність за збереження та цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, зберігач повинен відшкодувати поклажодавцеві всі пов'язані з цим збитки.
Пунктом 6.1 Договорів встановлено, що останні вважаються укладеними та набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та скріплення печатками сторін.
Відповідно до п. 6.2 Договорів строк їх дії починає перебіг у момент, визначений у п. 6.1 та закінчується 31.07.2014 року.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договорів зберігання, укладених між сторонами, відповідачем було передано, а позивачем прийнято на зберігання: за Договором № 22/14 від 25.11.2013 року - спеціальний комплект бойового плавця № 2 на загальну суму 906 468 грн., за Договором № 23/14 від 25.11.2013 року - спеціальний комплект бойового плавця № 1 на загальну суму 2 128 700 грн., за Договором № 24/14 від 23.12.2013 року - спеціальний комплект бойового плавця № 2 на загальну суму 906 468 грн. та за Договором № 25/14 від 23.12.2013 року - спеціальний комплект бойового плавця № 2 на загальну суму 906 468 грн., про що сторонами були складені відповідні акти прийому-передачі від 25.11.2013 року та від 23.12.2013 року, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками без жодних зауважень та застережень.
Як вказував позивач, майно, що передавалось на зберігання за вищевказаними Договорами, відповідач забрав та завіз на склад Служби зовнішньої розвідки України для тимчасового зберігання до моменту прийняття і обліку у встановленому порядку, а саме: чотири спеціальні комплекти бойового плавця, що підтверджується Актами звірки фактичного завезення на склад СЗРУ для тимчасового зберігання до моменту прийняття і обліку в установленому порядку майна від 13.10.2014 року, що підписані представниками сторін та скріпленими їх печатками.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно зі ст. 948 Цивільного кодексу України поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.
Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей (ч. ч. 1 , 2 ст. 949 Цивільного кодексу України).
Сервіси для юристів