Постанова ВГСУ від 03.02.2016 року у справі №910/17305/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року Справа № 910/17305/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Гольцової Л.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої Ірини Володимирівнина рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 22.09.2015 Київського апеляційного господарського суду 26.11.2015у справі Господарського суду№ 910/17305/15 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої Ірини ВолодимирівнидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська Архівна Компанія - Архів"простягнення коштіву судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Митюк С.П.; Пріцак І.Є.;- відповідача Мостовенко С.М.;ВСТАНОВИВ:

07.07.2015 Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої Ірини Володимирівни звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Архівна Компанія - Архів" про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 164 880, 00 грн. (з урахуванням додаткових пояснень до позовної заяви - а. с. 49).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 у справі № 910/17305/15 (суддя Ломака В.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 (колегія суддів у складі: Тищенко А.І. - головуючий суддя, судді Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої Ірини Володимирівни звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 у справі № 910/17305/15, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Архівна Компанія - Архів" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої Ірини Володимирівни залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 у справі № 910/17305/15 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення із відповідача визначених позивачем безпідставно набутих коштів у розмірі 164 880, 00 грн.

Матеріально-правовою підставою даного позову позивач обрав ст. 1212 ЦК України.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 20.04.2015 між Публічним акціонерним товариством "Український Бізнес Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Архівна Компанія - Архів" було укладено договір № 10742 про надання комплексу послуг по зберіганню документів.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що під послугами сторони розуміють: 1.2.1 прийом, обробка та транспортування виконавцем документів замовника до приміщень виконавця, призначених для зберігання документів; 1.2.2 зберігання документів замовника у приміщенні (приміщеннях) виконавця, призначених для зберігання, які розташовані по вулиці Нова, буд 23, в селі Блиставиця, Бородянського району, Київської області; 1.2.3 забороняється перевезення документів без письмового погодження з замовником у термін до 3-х робочих днів, крім випадків коли в приміщенні створена аварійна ситуація, в результаті якої документи можуть бути знищені або пошкоджені; 1.2.4 доставка замовнику первинних примірників документів, що перебувають на зберіганні у виконавця, чи їх копій в офіс замовника чи в інше місце, визначене замовником; 1.2.5 передача замовнику первинних примірників документів, що перебувають на зберіганні у виконавця, після закінчення терміну дії цього договору, або у зв'язку з достроковим припиненням терміну дії цього договору.

Відповідачем було виставлено позивачу до сплати рахунок-фактуру № 10742 від 20.04.2015 на суму 94 320, 00 грн. та рахунок-фактуру № 10742/Х від 20.04.2015 на суму 70 560, 00 грн. В даних рахунках-фактурах зазначено підстава: "Договір про надання комплексу послуг по зберіганню документів № 10742 від 20 квітня 2015 року".

Позивачем було оплачено вказані рахунки-фактури, про що свідчить меморіальний ордер № 6311 від 21.04.2015 на суму 70 560,00 грн. із зазначенням в графі призначення платежу "Абон. плата за пользование документами и услуги хранения архива согл. сч-ф № 10742/Х от 20.04.2015г. в т.ч. НДС 11760,00 грн." та меморіальний ордер № 6312 від 21.04.2015 на суму 94 320,00 грн. із зазначенням в графі призначення платежу "За предоставление комплекса услуг по хранению документов согл. сч-ф № 10742 от 20.04.2015г., в т.ч. НДС 15720,00 грн.".

За положеннями ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо вимоги повернути замовнику попередньо сплачені кошти у зв'язку з неналежним виконанням умов договору (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 14.10.2014 у справі № 922/1136/13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 17.06.2014 у справі № 13/096-12, від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012).

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірно висновку про те, що оскільки між сторонами у справі було укладено договір № 10742 про надання комплексу послуг по зберіганню документів, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім у якості оплати за роботи, які повинні бути виконані за договором, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. 4 ГПК України, не захистили порушене право позивача іншим способом ніж він визначив, не приймаються колегією суддів суду касаційної інстанції до уваги, оскільки під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення; саме позивачеві належить свобода вибору матеріально-правових підстав позовних вимог; матеріально-правовою підставою даного позову позивач обрав ст. 1212 ЦК України; у п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).