ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2016 року Справа № 910/15485/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргиприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 у справігосподарського суду м. Києваза позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"доприватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"простягнення 17 900 грнв судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:не з'явились;від відповідача:Татаріна О.Ю. - дов. №4244 від 30.12.2015;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 08.07.2015 господарського суду м. Києва (суддя: Сташків Р.Б.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ПАТ "Страхова компанія "Провідна" 9 203,33 грн.
Постановою від 26.11.2015 Київського апеляційного господарського суду (судді: Шаптала Є.Ю. - головуючий, Гончаров С.А., Власов Ю.Л.) рішення від 08.07.2015 господарського суду м. Києва залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідач, як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ПАТ "Страхова компанія "Провідна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.512, 514, 993, 1191 Цивільного кодексу України; ст.27 Закону України "Про страхування"; ст.ст.22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову від 26.11.2015 Київського апеляційного господарського суду залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним задовольнити касаційну скаргу частково.
Господарськими судами встановлено, що 24.02.2015 у м. Суми, вул.Г.Кондратьєва, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля "Сітроен", д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7 та автомобіля "Тойота", д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8
Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль "Тойота", д.р.н. НОМЕР_2, який належить ПАТ "ВТБ Банк" на праві власності та який застрахований ПАТ "Страхова компанія "Провідна" за договором добровільного страхування №06/0675168/1012/14 від 01.12.2014.
Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.04.2015 у справі №592/1859/15п водія автомобіля "Сітроен", д.р.н. НОМЕР_1, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні ДТП в наслідок порушення п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 та притягнено до адміністративної відповідальності передбаченої за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, призначено адміністративне стягнення у виді штрафу 340,00 грн.
Цивільно-правову відповідальність ОСОБА_7, як особи, яка експлуатує автомобіль "Сітроен", д.р.н. НОМЕР_1, застраховано в ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" за договором (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/5030576 (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50 000 грн., франшиза - 0 грн.).
Як встановлено господарськими судами, відповідно до страхового акта від 17.03.2015 та платіжного доручення від 18.03.2015 позивач виплатив страхове відшкодування на виконання робіт з ремонту автомобіля "Тойота", д.р.н. НОМЕР_2 в розмірі 17900,00 грн.
За змістом положень ч.1 ст.355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування, а саме щодо застосування до таких правовідносин положень ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування".
Відповідно ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Перехід права вимоги за наведеними нормами права принагідно відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст. 1191 Цивільного кодексу України.
Частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.
Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Відповідно ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ч.1 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
За ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Згідно ч.ч.4 та 18 ст. 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством, а франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Сервіси для юристів