ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2016 року Справа № 910/13177/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддівКочерової Н.О. (доповідач), Акулової Н.В., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.11.2015у справі № 910/13177/15 господарського суду міста Києваза позовомпублічного акціонерного товариства "Київенерго"допублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"простягнення 143 629 369,11 грнза участю представників сторін:
від позивача: 1) ОСОБА_4, дов. від 11.11.2015
2) ОСОБА_5, дов. від 16.11.2015
від відповідача: ОСОБА_6, дов. від 31.12.2015
ВСТАНОВИВ:
У травні 2015 року публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 08.09.2015, яка була прийнята до розгляду господарським судом міста Києва, просило стягнути з відповідача 86 997 597,64 грн заборгованості за спожиту активну електричну енергію за період з 01.07.2012 по 01.05.2015, 50 362 811,20 грн інфляційних втрат та 6 268 978,27 грн три відсотки річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії № 2 від 24.12.1990 щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості електричної енергії.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.09.2015 (суддя Ващенко Т.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь ПАТ "Київенерго" 86 997 579,64 грн заборгованості та 73 080,00 грн судового збору.
Місцевий господарський суд виходив з того, що обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті поставленої позивачем електричної енергії є доведеними, заявлений позивачем до стягнення розмір заборгованості за спожиту протягом періоду з 01.07.2012 по 01.05.2015 активну електричну енергію підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростований відповідачем, однак, за висновком суду, правові підстави для стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних відсутні, оскільки наслідки порушення грошових зобов'язань, встановлені ст. 625 ЦК України, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин у зв'язку зі зміною сторонами строків виконання основного зобов'язання за договором про постачання електричної енергії № 2 від 24.12.1990, в договорах про організацію взаєморозрахунків № 167Е/202 від 13.12.2013, № 167Е/204 від 13.12.2013, № 30Е/85 від 27.05.2014, № 30Е/121 від 13.06.2014, № 30Е/122 від 13.06.2014, № 853/30 від 21.10.2014, № 854/30 від 21.10.2014, № 1312/30 від 12.12.2014, укладених між сторонами у справі та іншими учасниками розрахунків.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 (склад колегії суддів: Мальченко А.О. - головуючий, ОСОБА_7, ОСОБА_8А.) апеляційну скаргу ПАТ "Київенерго" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2015 - без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 24.12.1990 між підприємством Київські кабельні мережі ВЕО "Київенерго", правонаступником якого є позивач - публічне акціонерне товариство "Київенерго" (постачальник), та Деснянською водопровідною станцією, правонаступником якого є відповідач - публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (споживач), укладено договір про постачання електричної енергії №2 (далі за текстом - договір).
21.12.2009 між сторонами підписано додаткову угоду до договору, відповідно до пункту 1 якої сторони погодили викласти договір від 25.12.1990 №2 про постачання електричної енергії в новій редакції.
Відповідно до розділу 1 договору в редакції додаткової угоди, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю в точках продажу електричної енергії згідно з умовами цього договору та додатків до нього, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками, що є його невід'ємною частиною.
Відповідно до абз. 1 п. 9.4. договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 29.01.2010 договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення його печатками сторін і укладається на строк до 31.12.2010. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
У зв'язку з відсутністю заяв сторін про припинення договору, суди попередніх інстанцій вірно встановили, що відповідно до п. 9.4. договору його термін дії був продовжений та договір зберігав свою чинність протягом періоду, в який виникли спірні правовідносини.
В п. 2.2.2. договору постачальник електричної енергії зобов'язався постачати споживачу електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням розділу 6 цього договору, відповідно до додатка "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу".
Відповідно до п.п. 2.3.1., 2.3.3., 2.3.4. договору споживач зобов'язався виконувати умови договору, та, зокрема, взяв на себе обов'язок своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показань засобів обліку електричної енергії" та оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатками "Порядок розрахунків" та "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".
Згідно з п.п. 1, 2.1., 2.2. Додатку №2 до договору розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 30 числа попереднього місяця до того ж числа розрахункового місяця. Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. Оплата рахунків за активну електроенергію, за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів за умовами цього договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.
На виконання умов договору, позивач за період з 01.07.2012 по 01.05.2015 надав відповідачу активної електричної енергії на суму 314 767 601,07 грн та реактивної електричної енергії на суму 1 614 310,92 грн, а всього на загальну суму 316 381 911,99 грн, яку, за твердженням позивача, відповідач в порушення умов договору оплатив лише частково - на суму 227 770 003,43 грн.
Стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію за період з 01.07.2012 по 01.05.2015 у розмірі 86 997 579,64 грн, а також стягнення 50 362 811,20 грн інфляційних витрат та 6 268 978,27 грн трьох відсотків річних, нарахованих позивачем на вказану суму заборгованості за зазначений період, є предметом спору у даній справі.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, зокрема, звітами про використану активну електроенергію, актами про використану реактивну електроенергію, актами надання послуги з перетікання реактивної енергії та актами приймання-передавання товарної продукції, позивач, як постачальник електричної енергії, за період з 01.07.2012 по 01.05.2015 належним чином виконав свої зобов'язання та надав відповідачу, яким, в свою чергу, було використано, активну електричну енергію на суму 314 767 601,07 грн та реактивну електричну енергію на суму 1 614 310,92 грн, а всього на загальну суму 316 381 911,99 грн.
Відповідач вартість реактивної електричної енергії сплатив повністю, проте, вартість використаної активної електричної енергії оплатив лише частково - на суму 227 770 003,43 грн, внаслідок чого у нього перед позивачем за вказаний період склалася заборгованість у розмірі 86 997 579,64 грн, розмір якої є доведеним та не спростованим відповідачем. Доказів сплати вказаної суми матеріали справи не містять.
Сервіси для юристів