Постанова ВГСУ від 03.02.2015 року у справі №9/40

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року Справа № 9/40 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк"на постанову та ухвалуРівненського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року господарського суду Рівненської області від 08.07.2014 року (в частині визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТОВ "Торговий дім "Щедрик", проведеного Першою Українською міжрегіональною товарною біржею 13.12.2013 року (протокол про проведення аукціону №23/8 від 13.12.2013 року), та зобов'язання ліквідатора Папури Я.М. невідкладно вчинити дії щодо повернення майна ТОВ "Торговий дім "Щедрик") у справі господарського суду№ 9/40 Рівненської областіза заявоюПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Луцьк"до ТОВ "Торговий дім "Щедрик"про визнання банкрутом ліквідаторПапура Я.М.у судовому засіданні взяли участь представники :

ПАТ "Укрсоцбанк":Супрун В.В. (довіреність №02-36/3849 від 16.12.2014 року),ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк":Тунік Г.В. (довіреність №09-32/863 від 08.07.2013 року),ТОВ "Торговий дім "Щедрик":ліквідатор Папура Я.М., арбітражний керуючий,ТОВ "Млинівські макарони":Туз С.О. (довіреність №1701 від 25.03.2013 року).

В С Т А Н О В И В :

у провадженні господарського суду Рівненської області знаходиться справа №9/40 про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Щедрик" (далі - боржника), порушена ухвалою суду від 29.12.2009 року за заявою ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Луцьк" (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1).

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою господарського суду Рівненської області від 28.07.2011 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Сторонського А.П. (том 3, а.с. 167-169). Зазначену постанову скасовано касаційним судом в частині призначення ліквідатора банкрута, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції (том 4, а.с. 75-78); ухвалою господарського суду Рівненської області від 10.10.2012 року, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Папуру Я.М. (том 5, а.с. 48 - 49, 101 - 107, 133 - 136).

Строк ліквідаційної процедури банкрута та повноважень ліквідатора Папури Я.М. неодноразово продовжувався ухвалами місцевого господарського суду (том 7, а.с. 62, 242 - 243, том 8, а.с. 88 - 89, том 9, а.с. 53 - 55).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 08.07.2014 року (суддя Заголдна Я.В.) визнано результати аукціону з продажу майна банкрута, проведеного Першою Українською міжрегіональною товарною біржею 13.12.2013 року (протокол про проведення аукціону №23/8 від 13.12.2013 року), недійсними, зобов'язано ліквідатора банкрута Папуру Я.М. невідкладно вчинити дії по поверненню майна ТОВ "Торговий дім "Щедрик", а саме автомобіля Ford Focus C-MAX, універсал, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, відмовлено у задоволенні клопотання ліквідатора Папури Я.М. про залучення учасником провадження у справі організатора аукціону - Першу Українську міжрегіональну товарну біржу (том 8, а.с. 110-113).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Перша Українська міжрегіональна товарна біржа, як організатор спірного аукціону з продажу майна банкрута, (далі - скаржник) звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 08.07.2014 року та залучити її до участі у справі. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що укладаючи з громадянкою України ОСОБА_9 Договір №2 купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 24.12.2013 року, ліквідатор банкрута Папура Я.М., як продавець, виходив з того, що переможець спірного аукціону - громадянин України ОСОБА_10 відмовився від підписання Договору №1 купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 13.12.2013 року та відкликав свій підпис на зазначеному договорі, про що направив на адресу організатора аукціону письмову заяву від 18.12.2013 року. Відтак, на думку скаржника, виходячи з положень частини 1 статті 73 Закону про банкрутство, ліквідатор банкрута, як замовник аукціону, мав право на укладення договору купівлі-продажу із громадянкою України ОСОБА_9 як учасницею аукціону, яка запропонувала за лот найбільш високу ціну порівняно з іншими учасниками спірного аукціону, за винятком його переможця, та прийняла пропозицію щодо укладення такого договору. Також, скаржник зазначив, що оскаржувану ухвалу від 08.07.2014 року судом першої інстанції прийнято без заслуховування думки організатора спірного аукціону - Першої Української міжрегіональної товарної біржі та його учасників ОСОБА_10 та ОСОБА_9 щодо підставності визнання результатів спірного аукціону недійсними.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Тимошенко О.М., судді: Коломис В.В., Грязнов В.В.) апеляційну скаргу Першої Української міжрегіональної товарної біржі залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.07.2014 року у справі - без змін (том 8, а.с. 204 - 206).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "Укрсоцбанк", як заставодержатель майна підприємства-банкрута, реалізованого на спірному аукціоні, звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 23.09.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 08.07.2014 року в зазначеній частині, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 207, 214, 652-654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 42, 44, 49-51, 55, 64-65, 69, 71, 73 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року), статей 22, 93 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Касаційна скарга мотивована передчасністю висновків судів про те, що організатору аукціону слід було застосувати до спірних правовідносин виключно положення статті 55 Закону про банкрутство, та помилковістю висновків судів про незастосування частини 1 статті 73 цього Закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 23.09.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 08.07.2014 року в оскаржуваній частині на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників ПАТ "Укрсоцбанк" - Супруна В.В., ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - Туніка Г.В., ТОВ "Млинівські макарони" - Туза С.О., ліквідатора банкрута Папуру Я.М., дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Отже, в ході ліквідаційної процедури, введеної щодо підприємства-боржника постановою від 28.07.2011 року, повинні застосовуватися положення, які регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство в редакції Закону про банкрутство зі змінами згідно Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, який набрав чинності з 19.01.2013 року.

Згідно з частиною 4 статті 42 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 44 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону. Ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги.

Згідно з частинами 1, 4 - 6, 8 статті 49 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів. Суб'єктами аукціону є його замовник, організатор та учасники. Замовником є ліквідатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом. Організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону. Замовнику та організатору забороняється встановлювати вимоги, вчиняти дії чи виявляти бездіяльність, що будь-яким чином порушують рівність учасників аукціону або допускають їх дискримінацію. Усім учасникам аукціону гарантується рівний доступ до будь-якої інформації про майно, виставлене для продажу, а також про хід підготовки та проведення аукціону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 50 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, продаж майна на аукціоні оформлюється договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів. Обов'язковими умовами договору купівлі-продажу майна є: відомості про майно, його склад, характеристика; ціна продажу майна; порядок і строк передачі майна покупцю; відомості про наявність або про відсутність обтяжень стосовно майна; інші умови, передбачені законодавством України.

Згідно зі статтею 55 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року передбачено, що аукціон визнається таким, що не відбувся, у разі: відсутності учасників або наявності на торгах лише одного учасника; коли жоден з учасників не запропонував ціну, вищу за стартову (початкову вартість); несплати в установлений строк переможцем належної суми за придбане майно. Рішення про визнання аукціону таким, що не відбувся, приймається організатором у триденний строк після виникнення підстави для такого визнання. Результати аукціону анулюються організатором аукціону у п'ятиденний строк з моменту його проведення у разі відмови переможця від укладення договору купівлі-продажу чи підписання протоколу із зазначенням результатів аукціону. Результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 69 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, протокол складається організатором аукціону негайно після оголошення переможця або закінчення аукціону без виявлення переможця. До протоколу додається засвідчений організатором текст договору, вказаний в оголошенні про проведення аукціону. Протокол надається переможцю аукціону негайно після його складення та у той же день надсилається (вручається) замовнику аукціону.

Частинами 3, 4 статті 71 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року передбачено, що протягом п'яти днів з дати підписання цього протоколу замовник аукціону надсилає переможцеві торгів пропозицію щодо укладення договору купівлі-продажу майна разом з проектом цього договору відповідно до поданої переможцем торгів пропозиції щодо встановлення ціни цього майна. Переможець торгів повинен протягом п'яти днів з дня одержання проекту договору підписати його та перерахувати кошти за придбане майно на зазначений у протоколі номер банківського рахунка.

Згідно з частиною 1 статті 73 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, у разі відмови або ухилення переможця торгів від підписання договору купівлі-продажу майна протягом п'яти днів з дня отримання цього договору гарантійний внесок йому не повертається і замовник аукціону має право запропонувати укласти договір купівлі-продажу майна учасникові торгів, яким запропонована найбільш висока ціна порівняно з ціною майна, запропонованою іншими учасниками торгів, за винятком переможця торгів.

Отже, законодавцем передбачено особливий правовий наслідок у випадку відмови переможця торгів від укладення договору купівлі-продажу протягом п'ятиденного строку з моменту проведення торгів, який не тягне за собою наслідків визнання аукціону таким, що не відбувся, а визначає певні негативні наслідки для переможця аукціону (втрата гарантійного внеску) та дозволяє, при цьому, укласти договір купівлі-продажу майна з учасником, який запропонував найбільш високу ціну в порівнянні з ціною майна, запропонованою іншими учасниками аукціону.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.